Журналістика та її структура

Журналістикознавство є молодою наукою, яка має інтердисциплінарний характер. Адже сам термін «Журналістика» є багатозначним поняттям. Це: 1) форма громадської та літературної діяльності зі збирання, обробки та поширення інформації через канали масової комунікації, під якими розуміються передусім преса, радіомовлення, телебачення, інформаційні агентства, електронні канали зв’язку; 2) періодичні видання в цілому, а останнім часом і всі засоби масової інформації, включаючи ефірні та електронні; 3) наукова дисципліна, що вивчає різноманітні проблеми даного фаху; більш точними для вираження цього значення нам уявляються терміни «журналістикознавство» або «журналістикологія»; 4) професія журналіста.

Об’єкт журналістики – вся дійсність без будь-яких обмежень чи винятків, уточнень чи застережень. Немає такої сфери життя, якої б не торкалося слово журналіста. Щоправда, у кожній країні є поняття державної таємниці, розкриття якої забороняється й журналістам.

У структурі журналістики доцільно виділяти її предмет – вужчу сферу дійсності, конкретну частину об’єкта, яка відіграє провідну роль у гносеологічному спрямуванні даної діяльності. У цьому сенсі журналістика спрямована на повідомлення про конкретні зміни в дійсності, нові явища в ній. Відповідно предметом пізнання для журналіста виступають конкретні ситуації життя, тобто предмет журналістики – суспільнозначима новина.

Незалежна журналістика вбачає своє покликання в пізнанні дійсності, правдивому, адекватному відображенні її в своїх матеріалах. Така журналістика залежить не від господаря, а від своїх читачів. Залежності читачів дає свободу журналісту, який виступає як самодостатня особистість зі своїм поглядом на світ, своєю політичною та моральною позицією.
Україна сьогодні все більше адаптується в світовий інформаційний простір, а відтак на розвиток української журналістики все активніше впливає світова масово-комунікативна ситуація. Та, на жаль, поки що у сучасній українській журналістиці переважають дайджестові, експедиторські та службові видання. І відносно незначну частину в інформаційному просторі займають незалежні мас-медіа. Варто також зауважити, що сучасна масово-інформаційна ситуація в Україні характеризується істотними відмінностями в столиці та провінції. Місцеві видання є більш залежні від влади, а ніж столичні. Наприклад, громадсько-політичну газету «Вісті Ковельщини» можна назвати залежною, адже серед її засновників є Ковельська міська і районна рада та Ковельська районна державна адміністрація. Крім того, незначний тираж газети газети, який становить 5001 видання, вказує на неспроможність цієї газети бути незалежною і рентабельною. Як інший приклад можемо навести тираж газети «Експрес», загально тижневий якої становить 1170027, і газета виходить тричі на тиждень: у вівторок (звичайний випуск (зазвичай 20 сторінок), четвер (випуск з телепрограмою — 24 сторінок і безкоштовний додаток «ТелеЕкспрес») і п’ятницю (випуск «на вихідні» зі зміненими дизайном логотипу та макету сторінок). Такий великий наклад дозволяє самоокупитися газеті, залучити до її підтримки як додаткове джерело фінансування рекламу, а отже, нівелювати залежність від влади. Фактично ця газета одна із перших виступила проти влади Віктора Януковича, через що зазнала переслідувань.

Журналісти посідають особливе місце в системі масових комунікацій, оскільки вони є професійними комунікаторами. Від їхнього професіоналізму залежить налагодження зв’язків між різними соціальними групами суспільства, стан мас-медій, взаємообмін різноманітними точками зору, інформацією, досвідом, процес самоорганізації тощо. Тобто професії журналіста притаманна така важлива ознака, як універсалізм. Д. Рендал вважає, що не існує якоїсь спеціальної західної, польської, болгарської, нігерійської чи голландської журналістики. Так само, як і ліберальної, республіканської, націоналістичної, марксистської або феміністичної.

Сучасні науковці виділяють такі типи журналістики: цифрова, паперова, зображально-звукова, звукова, зображальна (комбінована). За категоріями журналістика буває: конвергентна, мультимедійна, комп’ютерна. Окрім того, журналістика поділяється на: пресову або газетно-журнальну (газети, журнали, бюлетені, альманахи); телевізійну (канали, програми, передачі, фільми); радійну (канали, програми, передачі); інтернетну (інтернет-видання, інтернет-версія видання, сайт-видання).

Журналістику можна поділити на: 1. професійну (яку виконують журналісти) і непрофесійну; 2. пресову (для газет і журналів), агентську (для інформаційних агенцій), фото, радіо, телевізійну та Інтернет журналістику; 3. комерційну (спрямовану на отримання прибутків власниками медій) і некомерційну (для громадських, державних і релігійних організацій); 4. місцеву, загальнонаціональну і міжнародну; 5. політичну, економічну, спортивну, культурну й іншу соціальну.

Тематичні спеціалізації журналістики: соціальна журналістика; політична журналістика; ділова журналістика; комерційна; некомерційна; міжнародна журналістика; аграрна журналістика; спортивна журналістика; наукова журналістика; правнича журналістика; медична журналістика; військова журналістика релігійна; інша галузева журналістика.

Існують аудиторні спеціалізації журналістики: жіноча, чоловіча, молодіжна, дитяча, пенсіонерська.

Отже, соціальна місія журналістики полягає у формуванні громадської думки та управлінні масовими емоціями. Функціонування журналістики в сучасному світі забезпечується через її інфраструктуру, яка складається з технічних, інформаційних, організаційно-управлінських, навчальних закладів та установ.
Залишати коментар дозволено лише зареєстрованим користувачам. Процедура займе зовсім небагато часу, і ви зможете швидко добавити відгук.

Авторизуватися

Вперше на KovelPost? Приєднуйтесь

Статистика: