Відбувся концерт з нагоди 70-річчя утворення естрадно-духового оркестру народного дому Просвіта

у 1946 році Віктор Дмитрович Сошнін стає керівником естрадного колективу при будинку культури імені Щорса до складу якого входили кларнет, саксофон-тенор, труба, тромбон скрипка, акордеон і ударні інструменти. Репертуар був також спочатку невеликий і складався переважно з танцювальних п'єс. Однак в 1948 році оркестр вже прийняв участь в обласній олімпіаді, в ролі супроводу пісень. І протягом тривалого часу ще не виступав окремо. Йшли роки, майстерність оркестрантів зростала, зростала і кількість учасників а репертуар поповнювався більш складними музичними творами, і в повітрі відчувалась потреба змін і творчого росту.

І ці зміни прийшли.

Прийшли вони разом з колишнім музикантом оркестру, а тепер випускником луцького державного музичного училища Григорієм Більшевичем у 1963 році.

Молодий амбіційний Гриша з молодецьким запалом взявся до роботи. Відразу запропонував оркестрантам вивчати кращі твори радянського естрадного музичного мистецтва, і миттєво поновив репертуар сучасними обробками. Оркестр збирається тричі на тиждень, крім цього Григорій Васильович ще проводить індивідуальні заняття для тих, хто не встигає освоїти репертуар. Хлопці записують свою гру на магнітофонну плівку, прослуховують і працюють над аналізом злагодженої гри як оркестру так і вокалістів. Оркестр виступає як на польовому стані і в сільських клубах так і на міських концертних майданчиках. Оркестр працює з сімома солістами. Озвучували вечори відпочинку які проходили у залі Н.Д. «Просвіта». Приймались крісла, робили великий танц-майданчик, до речі єдиний тоді у місті. Під звуки популярних мелодій зустрілась тоді не одна закохана пара.

Здобувши визнання серед любителів естрадної музики, оркестр привернув до себе увагу багатьох музикантів, які виявили бажання брати в ньому участь. І кількість їх була така, що новачків приймають до складу оркестру за конкурсом на зборах колективу. Талановита молодь, що приходила, закріплювалась за більш досвідченими. Працюючи гуртом, оркестр набуває неабиякої популярності, стає поважним, шанованим колективом і незмінним учасником народних свят, міських та обласних оглядів-конкурсів всесоюзних фестивалів.

Працівники різних професій електрослюсарі і лаборанти, наладчики з заводу «Ковельсільмаш» і зварювальники з локомотивного депо, лікарі і викладачі музичної школи, студенти ПТУ і працівники м'ясокомбінату, у цьому колективі знаходили не просто спільну мову, а ставали монолітною творчою командою. І результат не забарився. На республіканському фестивалі на честь 50-ї річниці утворення СРСР, першому в області, у 1970 році оркестру було урочисто присвоєно звання «народний самодіяльний».

Звичайно ж, заслужене звання вимагало постійної творчої роботи і протягом років в стрімкий потік культурно-мистецького життя свіжим струмочком почали вливались виступи Народного самодіяльного естрадного оркестру будинку культури імені Щорса.

Творчі звіти, Всесоюзні конкурси, («Янтарна труба м.Каунас Литва), республіканські фестивалі. Поїздки по Україні, в Білорусь, Польщу, Литву. Дипломи, подяки, нагороди, відзнаки - добрим здобутком лягали в архів слави. Незмінний протягом 32 років керівник, Григорій Васильович Більшевич, з яким оркестр дав більш як 600 виступів, виходить на заслужений відпочинок.

Вимушена пауза в керівництві оркестром. Знову виникає потреба в кваліфікованому керівникові. Директор будинку культури І. Пастущук починає активні пошуки. І доля уже веде в Ковель молодого спеціаліста, саксофоніста, випускника Харківського Державного інституту культури.

З 1 серпня 1986 року за запрошенням по потребі в спеціалістові, в будинок культури прийняли на посаду керівника естрадного оркестру Михайла Івановича Пірожика. Молодий, енергійний юнак починає працювати над збереженням, відродженням та примноженням доброї слави колективу. Нелегко було недосвідченому в справі керівництва хлопцю знаходити нових музикантів, працювати над репертуаром. Недоспані ночі, списані стоси партитур, наднормова робота, звіти, консультації, нескінченні репетиції вже незабаром дали бажаний результат. Знову заслужені відзнаки і нагороди, участь в обласних фестивалях, записи в студіях на передачах, серед них така відома як «Сонячні кларнети», участь в усіх загальноміських святах, надзвичайна зайнятість в концертах до різноманітних пам'ятних дат. Творче життя колективу вирувало. А історія уже усім готувала великі зміни. Зміни в соціально-політичному і культурному просторі. Буремні дев'яності. Розпад радянського союзу. Незалежність України. В хаосі змін важко було втриматись, не загубитись, натхненні усвідомленням свободи і можливості презентувати світу нашу культуру, справжню українську, митці з усіх сил, практично на власному ентузіазмі не тільки не давали занепасти народній творчості, а й втримали і вивели її на новий рівень. І тільки Бог знає якою важкою, часом і безнадійною здавалась ситуація...

Та оркестр збирався. Не дуже часті, але виступи були. Нова українська естрадно-духова музика звучала у нашому місті. Без зарплат, але з відчуттям духовної втіхи учасники оркестру збирались на репетиції і плекали надію на часи кращі. Михайло Іванович з року в рік, вже як директор Народного Дому «Просвіта» не переставав опікуватись роботою колективу. Репертуар потрібно було оновлювати, захищати звання «Народний», а головне, потрібно було не допустити розвалу оркестру. Тож аби не втратити такий колектив він працював просто на громадських засадах, постійно шукаючи виходу з ситуації що склалась. А тим часом, у зв'язку з передислокацією з території міста військових частин, при яких були духові оркестри, Ковель залишився без відповідного колективу і постає питання про його створення. Директор «Просвіти» Михайло Пірожик та завідувач відділом культури Валентина Шафета звертаються до міської влади з цікавою пропозицією щодо муніципального оркестру. Тоді ще новообраний міський голова Олег Кіндер та його заступник Ігор Прокопів не залишились осторонь такого важливого в мистецькому житті міста питання і за активної підтримки міської влади естрадний оркестр було реорганізовано в естрадно-духовий. І це означало що колектив тепер починає працювати у двох музичних напрямках: естрадна музика та духова.

У 2011 році народний аматорський естрадно-духовий оркестр при Народному Домі «Просвіта» набуває статусу муніципального. На посаду керівника призначають Василя Павловича Марцинковського, - музиканта з багаторічним стажем.

Василь Павлович закінчив Луцьке культурно-освітнє училище (духовий відділ) та Рівненський інститут культури (хоровий факультет). Трудову діяльність розпочав у Турійському районному будинку культури керівником духового оркестру, працював директором міського будинку культури селища Луків. Згодом отримав запрошення на посаду артиста оркестру в Київський Цирк «Мюзік-хол». Протягом чотирьох років працював в муніципальному поліцейському духовому оркестрі в Португалії. Ось так ніби відкрилось друге дихання оркестру. Знову репетиції, робота над репертуаром і перший виступ оновленого складу колективу на День Перемоги 9 травня.

Відтоді вже 5-й рік ми маємо втіху бачити цей колектив на сценічних майданчиках нашого міста. Сьогодні оркестр - невід'ємна частка мистецького життя ковеля. Без нього не обходиться жодне свято. Вже є певні здобутки і відзнаки. Але має наш оркестр і найвищу нагороду - любов і вдячність рідного міста, своїх шанувальників.
Залишати коментар дозволено лише зареєстрованим користувачам. Процедура займе зовсім небагато часу, і ви зможете швидко добавити відгук.

Авторизуватися

Вперше на KovelPost? Приєднуйтесь

Статистика: