Ковельчанин виграв справу в Європейському суді (ДОКУМЕНТИ)

Ковельчанин Андрій Марчук виграв справу у Європейському суді «Марчук проти України».

Про це в своєму блозі пише Галина Артюшенко.

А почалося все рівно 13 років тому. 24 серпня 2003 року в День Незалежності України родина Марчуків з дворічною донечкою Даринкою гуляли по місту, фотографувалися біля фонтану і ніщо не віщувало біди. В наступні дні Даринка почала капризувати, то плакала, то гралася, а коли появився пронос, то батьки дівчинки заглядали в ротик, чи не ріжуться зубки, поїли дитину рисовим відваром. 27 серпня приблизно о 12:50 викликали карету невідкладної допомоги, але вона не приїхала на виклик, і тоді вони з дитиною на руках зупинили легковий автомобіль, який випадково проїжджав вулицею і за 5-7 хвилин доїхали до лікарні.

Пізніше під час досудового слідства працівники прокуратури встановили, що у книзі реєстрації викликів у відділенні невідкладної допомоги Ковельської лікарні мало місце виправлення часу прийнятого виклику за телефонним дзвінком Марчука. Це було вчинено з метою приховування від слідства зволікання виїзду карети невідкладної допомоги, яка поїхала до будинку Марчука через 1 годину 15 хвилин після виклику.

У приймальному відділенні лікарні ще 30-40 хв. зволікали в наданні негайної екстреної допомоги хворій дитині, бо замість проведення негайних реанімаційних заходів та діагностики захворювання між лікарями виник спір, в яке відділення класти хвору дитину.

Лікар-інфекціоніст вважала, що дитину має оглянути лікар-реаніматор і покласти в реанімацію, а лікар-реаніматолог відмовився класти хвору дитину у відділення реанімації, мотивуючи, що з проносом хвору дитину необхідно покласти в інфекційне відділення.

Марчуки спостерігали, як лікарі з’ясовують між собою стосунки, не звертаючи уваги на їхні вмовляння рятувати їхню хвору дитину. Після огляду дитини мамі Даринки сказали, що для надання дитині першої невідкладної медичної допомоги треба спочатку купити в аптеці ліки і вручили список. Тримаючи на руках хвору дитину, вона віддала список своєму чоловікові Андрієві, який миттю побіг до аптеки.

Ліки коштували 29 грн. 95 коп., а в Андрія Васильовича на той момент було лише 21 гривня. Продавець аптечного кіоску, що находиться в вестибюлі приймального відділення лікарні, сказала, що відпустить ліки тільки за повну суму до оплати, або ж він має дати щось у заставу. Від хвилювання чоловік не зміг зняти з свого пальця обручку, побіг до дружини, яка колихала на руках хвору доньку. Вікторія зняла з пальця золотий перстень і Андрій дав його в аптеці в заставу, щоб купити медикаменти, необхідні для порятунку дитини і почула як хтось із медиків дорікнув: «Як в лікарню зібралися без грошей?» «А я навіть вдягнутися не встигла, в чому була, в тому й поїхала», ‒ згадує Вікторія Володимирівна.

Працівники прокуратури на досудовому слідстві вилучили чек на придбання Марчуком медикаментів, а продавець аптеки дала правдиві свідчення про те, що батько давав в заставу золотий перстень, який йому було повернуто після того, як він доплатив гроші за медикаменти.

Приблизно ще хвилин через 40 медсестра приймального відділення Ковельської лікарні завела Марчуків з дитиною в інфекційне відділення, яке знаходиться в іншому корпусі. В інфекційному відділенні лікаря не було, а тому чергова медсестра почала оформляти медичну картку, зважувати дитину, брати мазки, також мала намір брати аналізи в дитини і в матері, хоча Марчуки наполегливо благали негайно вживати екстрених заходів для спасіння дитини.

Даринка тоді ще реагувала на все, говорила з батьками, просила пити.

За викликом чергової медсестри в інфекційне відділення прийшов лікар-реаніматолог з медсестрою, ввели дитині наркоз, поставили у вену підключку для введення медикаментів і одразу приєднали крапельницю, залишивши в палаті маму з дитиною без нагляду лікарів.

Матеріалами справи не доведено, але Марчуки вважають, що причиною смерті могла стати завелика доза введеного наркозу, з якого дитина ще не вийшла, а їй уже поставили крапельницю і почали капати інші ліки.

Даринка раптово перестала дихати, почали синіти губи, мати кликала лікарів на допомогу, але ніхто не йшов.

Через 10-15 хв. з іншого корпусу лікарні знову прийшов лікар-реаніматолог і тоді почали робити масаж серця, вводити різні лікарські препарати, однак робити це було надто пізно. У той трагічний момент в інфекційному відділені не було кисневої подушки, медсестри не могли потрапити в маніпуляційну кімнату, бо вона була замкнена і ніхто не міг знайти від неї ключа. Поряд з помираючою дитиною лікарів не було хвилин 10-15.

27 серпня 2003 року в інфекційному відділені Ковельської лікарні померла Марчук Дарина Андріївна, 8 липня 2001 р.н., якій не було вчасно надано невідкладної медичної допомоги.

За час розслідування кримінальної справи Головним бюро судово-медичної експертизи МОЗ України було проведено три судово-медичні експертизи і отримано висновки, якими було доведено, що причиною смерті дитини була злочинна недбалість лікарів: «…вбачаються ознаки неналежного виконання медичними працівниками своїх службових обов’язків, оскільки дитина не була терміново госпіталізована в реанімаційне відділення, що вимагає Наказ МОЗУ № 309 від 8.10.1997 року»; «…встановлено неналежне виконання та порушення медичними працівниками своїх професійних обов’язків».

Досудове слідство зволікало розслідування кримінальної справи.

І якщо на початку досудового слідства заступник головного лікаря з питань дитинства Ковельської МТМО Поліщук Г. Є. на нараді лікарів звернула увагу присутніх на недоліки в організації надання медичної допомоги у випадку смерті дитини Марчук Дарини, то з роками, кажуть Марчуки, її думка змінилася в користь своїх колег, бо 01.06.2006 року в ефірі 5 телевізійного каналу в програмі «Закрита зона», коментуючи смерть Марчук Дарини, вона заявила: «Дитина відставала у фізичному розвитку, маса тіла ‒ 9кг. 400 гр., була нижча вікової групи стандартам, нормативам».

Лікар «забула», що у підсумковій частині висновку експерта № (…) зазначено: «…дослідивши надані медичні документи та матеріали кримінальної справи, не виявлено будь-яких даних, які б свідчили про ознаки відсталості розвитку організму Марчук Дарини Андріївни».

Досудовим слідством все-таки було доведено, що в документації Ковельської лікарні щодо хворої Марчук Д. А. було внесено ряд виправлень, про це свідчать додаткові записи до журналу амбулаторних хворих приймального відділення. А Марчуки переконані, що медики коректували записи для виправдання своїх дій, а точніше ‒ злочинної бездіяльності своїх колег.

27 листопада 2003 року газета «Вісті Ковельщини» передрукувала із «Волинських губернських відомостей» статтю «Дитина померла у лікарні. В її смерті медики звинувачують матір» і розмістила коментар Ковельського міжрайонного прокурора Сергія Масалова, в якому той розповів, що ж насправді було встановлено прокуратурою: «Ковельською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку, до якої було залучено спеціалістів управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації і встановлено, що внаслідок несвоєчасної некваліфікованої медичної допомоги та неналежного виконання медичними працівниками Ковельської ЦРЛ професійних обов’язків, внаслідок несумлінного до них ставлення, спричинено смерті неповнолітньої Марчук Дарії Андріївни…».

А далі цю кримінальну справу цей же прокурор давав вказівки безліч разів закривати і в постановах вказувати про відсутність складу злочину.

Батько роками оббивав пороги міліції, прокуратури, судів, бо вирішив добиватися справедливості, іти до кінця і, не зважаючи на те, що на досудовому слідстві з кримінальної справи зникли речові докази: зразки, відібрані з трупа дитини, результати аналізів, що два роки кримінальна справа ще «розгулювала» по судах, все ж таки на восьмому році після смерті донечки суд поставив остаточну крапку.

Вироком Турійського районного суду Волинської області від 26.10.2009 року було доведено винність лікаря-інфекціоніста Гелюти М. І. у вчиненні злочину ‒ «Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний згідно з установленими правилами надати таку допомогу, якщо йому відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого», а після повторного розгляду справи вироком того ж суду від 30.06.2010 року суд було доведено аналогічні обставини смерті дитини: «...підсудна Гелюта М. І. без поважних причин не почала негайно вживати до Марчук Д.А. реанімаційні заходи не лише при зупинці у хворої дихання та серцебиття, а й при різкому порушенні їх функцій з розвитком у неї дихальної і серцевої недостатності».

24 вересня 2010 року вирок набрав законної сили.

Цей обвинувальний вирок став підставою для звернення Марчука з цивільним позовом до суду про відшкодування завданої шкоди.

І тут почалась нова тяганина ‒ уже в цивільному процесі.

Майже протягом двох місяців після подання цивільного позову, усі служителі Ковельської Феміди по черзі писали заяви про самовідвід, вказуючи одну і ту ж причину – що кожен суддя і члени його сім’ї постійно або періодично обслуговуються, лікуються, проходять медогляд або просто звертаються за медичною допомогою у Ковельську лікарню, яка є відповідачем у справі.

Огульну, безцеремонну відмову одинадцяти суддів Ковельського міськрайонного суду розглядати цивільний позов до Ковельського МТМО про стягнення моральної шкоди, завданої злочином,Андрій Васильович вважає судовим прецедентом, страйком суддів не лише проти Марчука, а й проти правосуддя.

Цивільний позов Марчука А. В. до Ковельського МТМО розглянув Старовижівський районний суд, стягнувши на користь Марчука А. В. 20000,00 грн. моральної шкоди.

Андрій Васильович звернувся до Європейського суду з прав людини, який наряду з іншими порушеннями встановив, що національні органи не здійснили оперативного розгляду цивільного позову Марчука А. В. до Ковельського МТМО про відшкодування завданої моральної шкоди, завданого вчиненням злочину і постановив, що впродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити Марчуку А. В. 4000 (чотири тисячі євро) відшкодування моральної шкоди та додаткову суму будь-яких податків, що можуть нараховуватись, що ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом, чинним на день здійснення платежу.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України уже відкрив виконавче провадження по даній справі.
Залишати коментар дозволено лише зареєстрованим користувачам. Процедура займе зовсім небагато часу, і ви зможете швидко добавити відгук.

Авторизуватися

Вперше на KovelPost? Приєднуйтесь

Статистика: