Неймовірна історія кохання та відданості)

Я очень люблю этот вид спорта. Большинство приходит в зал ради красивой фигуры и подкачанного тела, однако я прихожу, чтобы стать больше и сильнее, чем я был раньше. Для меня главное не рельеф мышц, а сила и возможность поднимать больше, чем я поднимал вчера.

Когда я впервые пришел в тренажерный зал, я тоже хотел стать бодибилдером, я много работал и даже добился определенных успехов. Поворотным моментом в моей жизни стал любительский турнир по армрестлингу, где пауэрлифтер заборол меня так, словно я был сущим ребенком, вышедшим против большого дяди. Я понял, что такое настоящая сила, я захотел стать таким же. Но я даже не подозревал, насколько это изменит меня.

Мне кажется, нигде нет такого духа товарищества и чувства локтя, как в пауэрлифтинге. Цвет кожи, возраст, пол, социальные различия – все отходит на второй план, когда два человека узнают, что занимаются одним и тем же делом, пауэрлифтингом. У меня множество друзей в этом виде спорта, и я счастлив, что эти люди со мной рядом.

В пауэрлифтинге любой готов помочь тебе, поддержать, подсказать, как можно стать еще сильнее. Мы – словно единое целое. Когда я занимался бодибилдингом, я такого не чувствовал, каждый занимался своим телом, и пропорционально мускулам росло эго. Я, конечно, крайне далек от того, чтобы оскорблять всех, кто занимается бодибилдингом, просто я констатирую тот факт, что лично мне в рамках пауэрлифтинга гораздо комфортнее. Кроме того, пауэрлифтинг наиболее полно раскрывает, насколько сильным ты можешь быть.

Я своими собственными глазами видел парня, который приседал со штангой, весящей 450 килограммов, и планирующего взять 500 кило. Почему-то я уверен, что у него это получится. Также я своими глазами видел парня, который жал от груди 360 килограммов. Так что если вам кажется, что что-то невозможно, для пауэрлифтера это будет просто очередным вызовом. Мы не верим в то, что есть что-то невозможное. Когда вы говорите мне, что взять этот вес невозможно, будьте уверены, пройдет совсем немного времени и я докажу вам обратное.

Пауэрлифтинг – это гордость и честь, и я горд тем, что я занимаюсь этим. Мы не знаем значения слова «сдаться», мы всегда идем до конца и добиваемся своего.

Нет такой цепи, которая могла бы удержать пауэрлифтера на месте… это просто невозможно. Я верю в это. Я сейчас делаю вещи, которые раньше и представить себе не мог – и это просто удивительное ощущение. Мне нравится, что я могу то, что не могут другие.

Только небо может быть моим пределом. И именно это и есть пауэрлифтинг. Конечно, это адово тяжело, занимаясь бодибилдингом, я даже не думал, что существует такая боль. Но мне кажется, оно того абсолютно стоит.

Пауэрлифтеры буквально одержимы силой. Когда меня спрашивают, зачем я выхожу на соревнования даже тогда, когда победа не предполагает сколь-нибудь существенного материального вознаграждения, я отвечаю – разве дело в деньгах?

Все дело в том, чтобы дойти до черты – и переступить ее. Ты знаешь, что кто-то неимоверно крут, о нем говорят, что он настоящий Геракл. Но ты выходишь против него, чтобы понять, из чего он сделан на самом деле. Соревнование – это шанс показать себя, свою силу, чтобы все увидели, что ты создан из железа. И даже если ты не сможешь стать первым, тебя будут уважать самые сильные люди в мире – пауэрлифтеры. Это уважение стоит всего на свете, ты словно оказываешься на Олимпе, где сами греческие боги хлопают тебя по плечу и угощает амброзией. И самый кайф в том, что ты понимаешь – ты на самом деле заслужил это.

Как вы уже поняли, я очень горжусь тем, что делаю. Когда люди спрашивают меня, зачем я тягаю тяжести, я отвечаю одним словом: сила. Я горжусь тем, что могу делать вещи, которые могут делать единицы на всем земном шаре. Ничто не в силах меня остановить.

Да, пауэрлифтеры не могут похвастаться таким красивым и отшлифованным телом, как бодибилдеры. Но они к этому и не стремятся. Главное – это сила. Это возможность чувствовать себя настоящим Супермэном. А шесть кубиков на животе – это такая мелочь…

Самі такою цитатою хотілося доповнити історію Миколи Івановича)

«І знову помост ... І знову хвилювання ... І знову відчуття кайфу та куражу під час кожного виходу . Коли перед важливим підходом захоплює подих, адреналін зашкалює, але ти з упевненістю затягуєш ремінь тугіше, вдихаєш нашатир. Потім виходиш на помост з вірою в серці. Слухаєш команди судді і забуваєш про все… Забуваєш про відчуття болю, про плече яке не дає спокою тривалий час, і просто борешся до кінця! Кожен, хто виходив на помост, ринг, доріжку ... так, не важливо куди, головне, що там він залишався один на один із самим собою і своїми страхами, перед межею своїх можливостей, знає ... і зрозуміє мене. Адже, зробивши це раз, рано чи пізно тебе потягне знову. Колись я почув вислів що «наркотик вміє чекати» спробувавши раз, ти рано чи пізно зробиш це ще раз. Завдяки цим, ще одним змаганням, я остаточно зрозумів - я підсів … i підсів дуже міцно. Ці хвилюючі моменти …тільки ти ... штанга ... і твоє бажання перемогти … Для тих, хто мріє про велике і не сумнівається в своїх можливостях, завжди знайдеться місце на п’єдесталі… Ну це все лірика… тепер безпосередньо про сам Чемпіонат України з пауерліфтингу та окремих вправ 2016 року, який проводила наша федерація UPC. Оглянувши заключну номінацію, я зрозумів, в моїй ваговій категорії та в віковій Masters ситуація нічого цікавого для мене не віщувала, так як в ПРО дивізіоні, крім мене не заявився ніхто, а у відкритій віковій категоріі серед монстрів жиму з результатами понад 200 кг, мені нічого не світило. Мною було поставлено основне завдання - подолання нормативу майстра спорту міжнародного класу. Отже, я вирішив йти ва-банк та виходити на максимальну вагу відразу,і вже в першому підході заявляти 170кг .Але не все так склалося як гадалося. З невідомих мені причин(можливо переїзд,а можливо якісь інші людські фактори),під час розминки в Києві 155*2 мені далися дуже важко,хоча на останньому тренуванні в дома брав 175,перший підхід було змінено на 165 ,який дався теж дуже важко і відповідно другий та третій підходи на 170 були мною «забаранені».В екстремальному жимі штанга вагою 75 кг піддалася 43 рази.В результаті маємо 1 місце в жимі лежачи в категорії ветерани та 2 місце в екстремальному жимі ,в цій же категоріі. Але як сказала одна розумна людина: « Перемога - це не межа, поразка - не смертельно,значення має лише мужність продовжувати». Своїм результатам я завдячую братанам по спорту, по духу, Івану та Олегу. Спільні з ними тренування,завдяки дружнім порадам,підтримці , дають свої результати. Велика подяка Президенту федерації Вороб’ю Богдану, організаторам, суддям,асистентам за ВИСОЧЕННІШИЙ рівень проведення змагань,гарні медалі , призи та тільки позитивні емоції. Також величезна подяка спонсорам нашої команди,завдяки яким ми попали на ЧУ, родині, що розділяє та терпить моє захоплення, а також всім друзям,одноклубникам, які підтримували та вболівали!!!!!!»

Ця історія не залишила мене байдужою, тому вона тут. Успіхів і перемог спортсмену в майбутньому, плідних та кайфових тренувань! Хотілося, щоб кількість людей, які справді віддані своїй справі, лише збільшувалася!
Залишати коментар дозволено лише зареєстрованим користувачам. Процедура займе зовсім небагато часу, і ви зможете швидко добавити відгук.

Авторизуватися

Вперше на KovelPost? Приєднуйтесь

KovelX - безкоштовні оголошення

Photo KovelX
Photo KovelX
350 грн.
Photo KovelX
Photo KovelX
Договірна
Photo KovelX
Договірна
Photo KovelX
Photo KovelX
25 грн.
Photo KovelX
45 грн.
Photo KovelX
Договірна
Photo KovelX
Договірна
Photo KovelX
130 грн.
Photo KovelX
250 грн.
Photo KovelX
200 грн.
Photo KovelX
250 грн.
Photo KovelX
200 грн.

Читайте нас також: