Андрій Курбський на Ковельщині

Впродовж століть значний інтерес для дослідників становлять часи перебування волинських земель у складі Литовсько-Руської держави. До цього періоду й відноситься князювання на ковельській землі московський князь Андрій Курбського.

Жив він у роки жорстокого царювання Івана Грозного. Це був один з найтрудніших історичний часів Московщини, що призвів до масової втечі бояр зі своєї батьківщини. Багатьох з них спокушували запросини польського короля й литовського князя Сигізмунда Августа, котрий обіцяв усім утікачам шляхетські права і великі простори землі у Литві. Тоді багато москвичів, серед яких були князі, переходили разом зі своїм військом у Литву. Так, у другій половині XVI ст. на Волині були знатні морквини Володимир Заболоцький та Богдан Шашкович.

Обіцянками про розкішне життя Сигізмунда Августа з допомогою канцлера Радивіла вдалось в 1564 році перетягти в Литву і московського князя Андрія Курбського. Відтоді місто Ковель з цілою волостю перейшло у володіння цього князя.

Ковельську волость вважали в ті часи однією з найбагатших королівських земель. Звідси по річках Турії та Бугувивозили до Данціга й Ельбінга хліб, багато дерева та звірячих шкур. В селі Гішині (тогочасний Гойшин) добували залізну руду, розвивали промисли, бджільництво, що давало значні прибутки. Населення волості було багатолюдне, про що свідчить факт, що ковельчани, здійснюючи набіги на сусідні маєтки, мали свій військовий загін чисельністю з тисячі чоловік з гарматами, гаківницями, сайдаками, рогатинами та ін.. зброєю.

Крім самого міста, до Ковельської волості належали три містечка – Вижва, Кошари й Миляновичі із замками та 24 великих села з кріпосними людьми.

Разом з ковельським маєтком Курбський дістав у володіння ще Кревське староство у Волинському воєводстві. Отримавши у власність маєтки і землі, князь змушений був брати участь у військових походах литовців на Росію, тобто воювати проти своєї батьківщини. Самовільно присвоївши собі титул князя Ковельського (в листах до царя Курбський овлю», в князівських грамотах інколи називав себе «княжа Ковельское» або «князь Ковельський», хоч в королівських грамотах ніколи не називає себе цим титулом), він пороздавав села Ковельської волості у спадкову власність своїм мовковинам.

Так, наприклад, уряднику ковельському Івану Келемету Курбський дав села Секунь та Сушки, Андрію Барановському – село Борки. Москвини, що звикли знущатись над селянами у Московщині, почали застосовувати жорстокі методи і до місцевих жителів. Тому не дивно, що міщани та мешканці сіл їх сильно зненавиділи. Одночасно з відмовою платити податки і відбувати повинності, визнавати адміністрацію і виконувати її розпорядження, міщани нерідко вдавались до розправи з власниками маєтків, орендаторами, представниками адміністрації. Так, у 1572 році міські низи Ковеля, доведені до відчаю знущаннями керуючого, вбили його.

З метою збагачення і примноження своїх маєтків князь Андрій Курбський у 1571 р. одужився з українською магнаткою Марією Гольшанською, діставши за неї в посах величезні маєтки, дорогоцінності, срібло, золото, дорогий одяг, табуни коней і ін. Із тогочасних записів видно, що вартість маєтків Марії Гольшанської доходила до 17000 литовських злотих (сума на ті часи просто велетенська). Одружившись з Гольшанською, князь Курбський міг своячитись із знатними литовськими родинами, князяи Сангушками, Збаражськими, Соколинськими, Полубенськими та ін., котрі мали великий вплив на самого короля.

Домігшись свого, Курбський, за московським звичаєм замкнув жінку до ковельського замку, а сам почав чинити грабіжницькі напади зі своїми мостовинами на маєтки її родичів. Це і спонукало їх викрасти Марію Гольшанську з ковельського замку і розлучити з Андрієм Курбським. А у 1576 році у місті Володимирі відбувся вже другий шлюб князя з Олександрою Семашко.

Хоч яким багатим був Андрій Курбський, проте він відзначався неймовірною скупістю. Свідченням цього, наприклад, є відмова визволити з татарської неволі свого сусіда і друга волинського пана Загоровського.

Після смерті Сигізмунда Августа Курбський знову мусив брати участь у війні з Москвою у війську польського короля Стефана Баторія. Не доїхавши до місця призначення, Курбський тяжко заслав і повернувся на Волинь. Тут деякий час князь перебував у своєму улюбленому містечку Миляновичах, а у 1583 рр. помер у Ковелі.

Тіло його згідно із заповітом («Когда смерть разлучит мою душу з грешным телом моим, то жена моя милая, княгиня Александра, похоронит грешное мое тело в монастыре Ковельськом Св. Тройцы в Вербке, в церкве, у ног отца монго духовного священноикона Александра») перенесли до с. Вербки, за п’ять кілометрів на північ від Ковеля і там поховали.

На жаль, спроби дослідників відшукати склеп Курбського не увінчалися успіхом. Хоча результати багатьох дослідницьких експедицій неоднозначні і розбіжні. Сам життєвий шлях московського князя для сучасних істориків та науковців є цікавою темою для вивчення й осмислення штрихів нашої багатої минувшини.
Залишати коментар дозволено лише зареєстрованим користувачам. Процедура займе зовсім небагато часу, і ви зможете швидко добавити відгук.

Авторизуватися

Вперше на KovelPost? Приєднуйтесь