Стандарти журналістики це правила, які має знати кожен журналіст. Але знати замало, потрібно їх дотримуватись. Навіть під час війни. Тому що воєнний стан став чудовою відмазкою, мовляв, якщо війна, то можна писати сяк-так. Ні, не можна. Стандарти на те і стандарти, щоб вони діяли в будь-який час при будь-яких обставинах.

Етика. Зараз ми маємо, просто зобов’язані показувати фотографії, відео і т.д. справжньої війни. І це не стільки для себе, скільки для іноземних глядачів, читачів, слухачів, аби вони усвідомили та зрозуміли, що таке війна і як вона впливає на життя людей.

Стандарт точності залишається таким самим. Так завжди має бути. Ніхто не має права поширювати плітки та неправдиву інформацію, лише заради неправдивої інформації або так званого "закриття гештальту".

Інформація має бути повною, при можливості. Тому що бувають випадки, коли немає експерта або немає ніякої можливості взяти коментар чи думку.

Новина також має бути вчасно подана.

Факти і думки ні за яких обставин не мають бути злиті в одне ціле. Вони повинні чітко відмежовуватись.
Стандарт балансу думок під час війни видозмінився, тому що журналіст не може запитати у ворога, чому він зробив так або так. Що саме його спонукало на це та чому. Тому зараз в новинах подається лише одна думка.
Мова ворожнечі також не повинна "просочуватися" у новини. Хоча люди звикли до образливих слів, які використовуються для опису ворога, але це також є порушенням. Ми маємо не вигадувати лайливі назви, а говорити так, як воно є, щоб усі усвідомлювали правду.