Заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла садок) № 11

Для зарахування дитини до закладу дошкільної освіти №11 необхідні наступні документи:

- Заява батьків або осіб, які їх заміняють щодо влаштування дитини до дитячого закладу;

- Медична довідка до вступу в ЗДО;

- Оригінал свідоцтва про народження дитини;

- При наявності пільг – документи, що їх підтверджують.

- Згода батьків на розміщення персональних даних на сайті закладу та в мережі інтернет.

Це можливо зробити самостійно, перейшовши за посиланням https://vl.isuo.org/preschools/view/id/49398

Інклюзивна освіта передусім є можливістю повноцінно розвиватися дітям з нерізко вираженими вадами психофізичного розвитку. Це, зокрема, певні мовленнєві відхилення, зниження слуху чи зору, нескладні опорно-рухові вади, порушення емоційно-вольової сфери. Якщо такі діти мають збережений інтелект, самостійно себе обслуговують, адекватно контактують з однолітками, мають сімейну підтримку, то, за умови фахового психолого-педагогічного супроводу, вони цілком можуть засвоювати культурний досвіт у середовищі здорових однолітків.

Головний принцип інклюзії: «Рівні можливості для кожного»

Діти з особливими потребами мають право задовольняти свої потреби так само як і всі інші члени суспільства.

1. Перебування в групі зі здоровими ровесниками дає дитині з вадами можливість розвивати відповідно її віку комунікативні та соціальні навички;

2. Щодо інтелектуального розвитку — заняття з залучення дітей з особливими потребами сприяють концентрації уваги дітей, посилення їхньої мотивації до навчання;

3. Досвід успішного перебування в інклюзивній групі є добрим підґрунтям для подальшого освітнього залучення та підвищення кваліфікації протягом усього життя.

Перший етап залучення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загально-освтінього простору здійснюється у закладі дошкільної освіти.

Навчання та виховання зазначеної категорії дітей передбачає використання особистісно орієнтованих підходів у освітньому процесі, застосування індивідуальних, групових форм роботи, ураховуючи вплив різних видів розладів і хвороб на процес навчання.

Пріоритетними напрямами роботи є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожної дитини для того, щоб вона почувалася неповторним, повноцінним учасником суспільного життя.

Життя серед дітей допомагає таким дітям адаптуватись до нормальних життєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження. З другого боку, діти, які їх оточують, та дорослі вчаться спілкуватися та працювати разом, формується почуття відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а насамперед — прийняття та визнання.

Як говорити з дитиною про її особливі потреби у навчанні:

- давайте окремі поради, котрі б допомогли Вашій дитині зрозуміти, що їй допомагає вчитися краще, наприклад: «Мені здається, що ти краще запам’ятовуєш інформацію, коли бачиш предмети»;

- якщо необхідно, пояснюйте своїй дитині результати оцінювання, щоб вона краще розуміла свої можливості та потреби, а також їх пов’язаність з навчанням та життям;

- пояснюйте, що кожна людина навчається зі своєю швидкістю та особливим підходом. Наприклад, одні діти навчаються краще, коли прослухають пропоновані їм матеріали, а інші – коли прочитають або побачать на власні очі;

- використовуйте слова, котрі Ваша дитина розуміє;

- наголошуйте на тому, що Ваша дитина не лишається на самоті зі своїми проблемами. Їй зможуть допомогти батьки, родина та спеціалісти дошкільного закладу;

- допомогу, котру буде отримувати Ваша дитина, описуйте конкретно, реалістично та в позитивному світлі;

- шукайте можливостей підтримки та інформаційного забезпечення. Коли Ваша дитина зростатиме, допомагайте їй робити це самостійно, щоб з часом вона могла захищати право на свої власні освітні потреби;

- доцільно заохочувати свою дитину до активної участі у складанні Індивідуальної програми розвитку та встановленні реалістичних цілей за результатами навчання;

- дайте почитати дитині книги, в яких описуються проблеми, подібні до її проблем. Книги надають дітям можливість встановлювати зв’язки між подіями та головними героями і проводити паралелі з їх власним життям. Саме так часто пом’якшується відчуття самотності чи ізоляції. Діти можуть у житті опиратися на мудрість та моделі поведінки, запозичені з прочитаних чи прослуханих книжок.