Чому потрібно вчитися пити достатню кількість води, якщо людина мало п’є і не потребує пити більше?

Людям із недостатнім питним режимом потрібно створити правильну мотивацію. Головною мотивацією у будь-якому випадку є хвороба. Є висновки спеціалістів, які стверджують можливість заміни лікарських засобів водою. На основі багатьох практик роботи з людьми похилого віку, які мають велику кількість досить важких захворювань, можна стверджувати, що обов’язкове включення до лікувальної програми з сучасної кінезотерапії правила питного режиму, тобто одного ковтка води (простій) після виконання кожної вправи (навіть без відчуття спраги), дозволило практично всім пацієнтам вийти із затяжного кризового перебігу захворювань, з якими вони звернулися. Крім того, більшість з них різко знизили споживання ліків (наприклад, гіпотензивних — від тиску), без яких вони, як їм здавалося раніше, не могли жити.

Річ у тому, що виконання кожної вправи (або основного руху у вправі) потрібно супроводжувати діафрагмальним видихом, при якому відбувається хоч і незначна, але втрата води, і перш за все судинами мозку. Якщо після вправи не робити, здавалося б, «непотрібний» ковток води (адже спраги то немає?!), то досить швидко розвивається дегідратація (зневоднення) судин головного мозку. Вона може супроводжуватися різкою втомою, запамороченням, загостренням головного болю і навіть непритомністю!

Судини мозку у людей з так званою вегетосудинною дистонією або вертебробазилярною недостатністю і без того слабкі, а при виконанні вправ через них повинен проходити великий об’єм крові... Але ж вони відвикли, от і опираються посиленню кровотоку спазмами, а значить, і посиленням внутрішньочерепного тиску. Видих допомагає «прокачати рідину» через ці судини, оберігаючи їх від спазмів. Але такий інтенсив вимагає обов’язкового відшкодування у вигляді додаткової «порції» води. Один ковток все вирішує.

Такого роду водно-питна процедура є одним із тренувань водно-сольового обміну, а заодно і видільної системи. Виконання вправ має супроводжуватися досить рясним потовиділенням, що є показником достатності функції виділення.