Чи допоможуть фізичні навантаження уникнути операції на коліні?

Важливо знати, що будь-яке хірургічне проникнення до колінного суглоба загрожує розвитком артрозу: після такого втручання артроз рано чи пізно, але обов’язково виникає. Навіть після артроскопічного «огляду нутрощів» суглоба. І справа не в хірургічному впливі на суглоб, після якого залишаються рубці та спайки – воно може бути досить коректним. Але колінний суглоб за своєю будовою, мабуть, найскладніший суглоб в організмі людини. Тому порушення будь-якої його складової (чи то зв’язки, меніски та інші елементи) може мати сумні наслідки.

Причина криється у відсутності розуміння хворими на те, що сталося з його суглобом, і в неправильному поводженні з прооперованим або пошкодженим суглобом до і після операції. Іноді минає і 10, і 20 років, перш ніж «розіграється» деформуючий артроз, але він обов’язково проявиться, якщо пошкоджений суглоб продовжувати експлуатувати без належної фізичної профілактики.

Але надто багато надій покладається на хірургічне «чудо»! Не можна забувати, що людина не має непотрібних частин тіла! На жаль, досить часто при скаргах на болі в колінному суглобі повністю видаляють і меніски (меніскектомія), і жирову прокладку, хірургічно знищуючи ресорну функцію колінного суглоба. Це є необґрунтованою дією і призводить до досить раннього деформуючого артрозу (гонартрозу), тому що кінець стегнової кістки починає стиратися об кінець великогомілкової...

При появі артроскопії стало можливим видаляти лише уражений сегмент (часткова меніскектомія) у тому випадку, коли цей сегмент (ріг) є механічною перешкодою згинання-розгинання та травмує суглобовий хрящ. Після розриву меніска його пошкоджена частина не може слідувати за нормальним рухом у колінному суглобі та вклинюється між виростками стегнової кістки. В результаті суглоб блокується в положенні згинання, і повне розгинання навіть пасивне стає неможливим. У такому разі така операція необхідна.