Чому літературною треба "здоров'я", а не здоровля, як - у деяких місцевостях?

А чому кінь, а не кунь як в деякіх районах...

Те ж саме хотіла написати.То ж зрозуміло,що є діалекти ,крім літературної мови.

Хай собі у місцевостях говорять і пишуть, як їм подобається на своїх діалектах, а в Україні є літературна мова, якої бажано дотримуватись

Тому що є літературна норма. І ця норма вважає, що голову правильно називати головою, а не сракою. Думаю, слід дослухатися.

Ви ж самі і відповіли що це літературна мова, а якщо Ви хочете вживати діалектне "здоровля", то на ЗДОРОВ'Я!

ще кажуть ''здоровлю вас''

"розмова" - "розмовляти", "здоров"я"- "поздоровляти", "позбавити" - "позбавляти" і т.п. - це фонетика, звучання, милозвучність нашої мови

Вище: від Павло Семко: "розмова" - "розмовляти", "здоров"я"- "поздоровляти", "позбавити" - "позбавляти" і т.п. - це фонетика, звучання, милозвучність нашої мови. Або позаглядайте у словники, Google відразу видасть. У мене це чи не єдиний варіант.

От тут деякі кепкують, а насправді тема дійсно цікава: чому з усіх діалектів і говірок вибирають як літературну норму саме такі, а не інші (у разі української - києво-поліський і галицько-волинський, тобто лише два з п'яти наявних на момент її першого закріплення)? І зараз, якщо уважно придивитися, новий правопис цю тему мимохіть актуалізував, по суті "узаконивши" деякі норми з *И*нших діалектів ("и" в "інших" - один з прикладів).

Бо за основу літературної мови взяли київсько-полтавський діалект, а там "здоров'я ".

А чому "з тобою", а не "з тобов"? 😉. Чому "ходять", а не "хожут" або "хоґя"? 😉 Чому "буду робити", а не "буду робив"? 😉 Ви самі заклали відповідь у питання: є говіркові, діалектні форми, а є літературна норма... Так є чи не у всіх розвинутих мовах. І говірка, й літературна мова доречні. Але саме там, де вони доречні.

Мені здається, це взаємозамінні варіанти.

літературна мова українська на основі київсько- полтавського діалекту сформована, а є ще галицький, волинський, буковинський , закарпатський та інші діалекти і тому виникають такі запитання.Нема на світі мов без діалектів, хіба штучні мови мало діалектні

Тут безліч пояснень "бо тут літературна, а там діалект", але ж це не відповідь. Я припускаю, що в діалектному мовленні оце -л- з'явилося помітно пізно, на відміну від вимови через редуковану голосну (на яку тут вказує апостроф). Ми взагалі полюбляємо додавати приголосні для полегшення вимови ("мнясо" – аналогічний приклад)

на Полтавщині можна почути і «фіст»(хвіст), і Хведір замість Федір.

Тому що, то літературна мова, а, то місцева говірка.

В народному мовленні деякі приголосні в деяких позиціях не пом'якшують (не любить наш народ гламурності, я теж не люблю😀). Вже сам апостроф запобігає такому пом'якшенню (порівняйте з російською, в якій відсутній апостроф взагалі). Але народ просто вставляє на місце апострофа приголосні, які він звик пом'якшувати. Наприклад: реп(л)ях, здоров(л)я, м(н)яти, м(н)ягенький, мн(я)со ... Ще варіанти уникнення апострофа і йотованих, що за ним слідують: розязати (розв'язати), розіхатися (роз'їхатися)😀. Також не любить наш народ м'якого [р] (каструля, бруки, на морА, бураки), м'якого [в] в слові "сьвато", м'яких [ж, ч, ш] (журі, парашут, чорний).

Парафіяни, читайте розумний відгук Володимира Савченка: "У Грінченковому словникові наявні дві форми — здоров'я і здоровля."Перемогла", що ближче до мови "братнього" народу...".

Хіба так можна ставити питання? Якщо вжиткувати всі слова, які використовують малограмотні та недочуваючі люди, то що ж залишиться від літературної мови?

то є, пані, не з безграмотності, так говорили їх предки предків, то є місцеве, рідне їм.

Це відсутність толерантності до людей з вадами мови. Бо ліміт толерантності було вичерпано фімінітивами.

Либонь, фемінітиви заважають знати, що слова відсутність і присутність стосуються тільки людей!

У Грінченковому словникові наявні дві форми — здоров'я і здоровля. "Перемогла", що ближче до мови "братнього" народу...

А чому Ви вважаєте, що "здоров'я" - це форма, ближча до російської? Російською звучить "здаровьйэ", а українською "здороўйа" Чим "здороўйа" ближче до російської форми, ніж "здороўльа"?