За прогнозами Міністерства охорони здоров’я України кількість людей, які матимуть психічні розлади за наслідками цієї війни – понад 15 мільйонів. Це ті люди, які потребуватимуть як мінімум психологічної підтримки, оскільки стикнулися з травматичною подією: вимушена зміна місця проживання та звичного середовища, втрата майна, загибель чи смерть близьких людей, мирного населення, картини смерті, поранень і людських страждань тощо. У різних країнах світу успішно функціонують системи допомоги цивільному населенню, постраждалому від конфліктів. Ці системи схожі між собою за своїми принципами та підходами, оскільки спрямовані на збереження й відновлення здоров’я людей (відповідно до документів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), здоров’я – це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів).
В окремому фокусі – учасники бойових дій, які пройшли пекло війни. Чи готова (чи здатна) держава створити ефективну систему збереження їх психічного здоров’я під час переходу від статусу військовослужбовця до статусу ветерана?
Чи має на сьогодні уряд ефективні інструменти для активного виявлення депресії, ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), проблем з алкоголем, серйозних психічних травм або відхилень серед військовослужбовців, які повертаються з війни?
Численні західні дослідження показали: кожен долар, вкладений в психічне здоров’я громадянина, повертає в середньо та довгостроковій перспективі три долари.
Як показує гіркий досвід учасників антитерористичної операції, Батьківщина, на захисті якої наші лицарі стояли на смерть, дуже швидко знову перетвориться на Державу – бюрократичного монстра з усіма українськими принадами.
Переконаний, що політика держави повинна бути спрямована на те, щоб жоден боєць не залишився наодинці навіть із незначною своєю проблемою, в тому числі – психічного (психологічного) характеру. Така концепція передбачає не лише тісну співпрацю психологів, соціальних працівників, сімейних терапевтів тощо, а й особливий підхід суб’єктів владних повноважень всіх рівнів при роботі зі зверненнями учасників бойових дій.
Кожен посадовець мусить вважати своїм святим обов’язком вирішувати проблеми воїна-ветерана без тяганини та неформально.
