Як на фоні «лисого» Ковеля контрастує «зелений» Словʼянськ?
Ті, хто слідкують за моїми дописами знають, що нещодавно я бував на Сході України та, безпосередньо, мав нагоду відвідати і Слов’янськ.
Здавалося б, Слов’янськ та лінію фронту розділяють всього лише, якихось декілька десятків кілометрів. Більше того, по місту прилітало і, час від часу, продовжує прилітати й надалі.
Але яким був мій подив, як я побачив рівень озеленення цього міста. Що, у свою чергу, дуже контрастувало з моїм рідним Ковелем.
Практично усі вулиці мають зелень. Більше того, зелень з доволі солідною кроною. Виглядає все це естетично привабливо. Вже не говорячи про те, наскільки це буде слугувати містянам на благо, в практичній площині, в жаркі літні дні.
На цьому фоні, мені прикро пригадувати який вигляд мають вулиці в Ковелі. Дерева «полисіли» та крони, як такої, дуже багато де вже й немає. Центральну вулицю закатали в «море» суцільної бруківки, з поміж якої виглядають поодинокі невеличкі деревцятка. Використання простору (планування тротуарної смуги вулиці), на мою суб‘єктивну думку, взагалі не раціональне. Тим паче, на центральній вулиці - Незалежності; де широченну тротуарну зону можна було б гарно використати для озеленення - чомусь було прийнято рішення закатати в бруківку.
На цьому контрасті, споглядаючи на прифронтовий Словʼянськ, задаюсь запитанням: можливо діло не в зовнішніх обставинах які для багатьох, чомусь, слугують аргументом, щоб не покращувати власне становище, а в руцях та баченні міста очима керовніків? 😉
Здавалося б, Слов’янськ та лінію фронту розділяють всього лише, якихось декілька десятків кілометрів. Більше того, по місту прилітало і, час від часу, продовжує прилітати й надалі.
Але яким був мій подив, як я побачив рівень озеленення цього міста. Що, у свою чергу, дуже контрастувало з моїм рідним Ковелем.
Практично усі вулиці мають зелень. Більше того, зелень з доволі солідною кроною. Виглядає все це естетично привабливо. Вже не говорячи про те, наскільки це буде слугувати містянам на благо, в практичній площині, в жаркі літні дні.
На цьому фоні, мені прикро пригадувати який вигляд мають вулиці в Ковелі. Дерева «полисіли» та крони, як такої, дуже багато де вже й немає. Центральну вулицю закатали в «море» суцільної бруківки, з поміж якої виглядають поодинокі невеличкі деревцятка. Використання простору (планування тротуарної смуги вулиці), на мою суб‘єктивну думку, взагалі не раціональне. Тим паче, на центральній вулиці - Незалежності; де широченну тротуарну зону можна було б гарно використати для озеленення - чомусь було прийнято рішення закатати в бруківку.
На цьому контрасті, споглядаючи на прифронтовий Словʼянськ, задаюсь запитанням: можливо діло не в зовнішніх обставинах які для багатьох, чомусь, слугують аргументом, щоб не покращувати власне становище, а в руцях та баченні міста очима керовніків? 😉
