Чемпіонат Області національної федерації
Чергова цікава розмова була з юним пауерліфтером Янчишином Дмитром, який навчається в загальноосвітній школі I-III ступеня №1 міста Ковеля.
Дмитро розповів:
"Я був учасником змагання з класичного пауерліфтингу федерації IPF,змагання проходили в Рівному (це мої перші змагання). Боротьба за перемогу йшла до останнього підходу, важливий був кожний кілограм, емоції просто незабутні, навіть неможу їх словами описати. Мені 17 років, займаюся цим спортом приблизно півроку."
1. Чи є друзі в спорті, на твою думку, чи лише конкуренти?
Я вважаю шо друзі в спорті є, коли я почав займатись цим спортом, в мене з’явилось багато як і знайомих так і друзів, але коли ти виходиш на помост ти вже не думаєш про друзів, ти думаєш тільки про cебе, що тобі говорив тренер. На помості є тільки ти і багато кілограм на штанзі, які обов’язково потрібно вижати, присісти або потянути.
2. Чому обрав саме цей вид спорту?
Займатися пауерліфтингом я почав з 8 класу, але сам того не розуміючи, я просто ходив в зал, займався, це приносило мені задоволення, але я завжди хотів підняти якомога більшу вагу, деколи тренера в залі дивувалися, що настільки юний хлопець, займаючись самостійно без тренера, піднімає таку вагу. В 10 класі я пішов на свої перші змагання, там мене побачив мій теперішній тренер Станіслав Здробилко і запропонував мені займатися в його в групі з пауерліфтингу в СК Апперкот, ось так і почався мій шлях пауерліфтера.
3. Яким треба бути, щоб досягати успіху? (і я не лише про спорт)
Щоб досягти успіху, потрібно важко працювати, жертвувати чимось.
Багато людей здаються на половині шляху, говорять що не можуть добитися чогось в спорті, навчанні чи навіть в бізнесі, я просто не розумію таких людей.! Якщо в мене є ціль, я її доб’юся, і ніщо мені не завадить, тому що я дуже цього хочу, я хочу це більше, ніж погуляти з друзями, поспати або просто посидіти і подивитись телевізор.
Багато хто посилається на долю, коли їх спіткала певна невдача або вони нічого не досягли. Якщо так думати, то тоді людина ніколи не досягне бажаного. Я вважаю, що людина і є творець своєї долі, звичайно як каже мій тренер «всього одразу не доб’єшся», для цього потрібно не один рік, і дуже важка праця, але коли ти займаєшся улюбленою справою, то це вже не така важка праця, це одне задоволення!
Дмитро розповів:
"Я був учасником змагання з класичного пауерліфтингу федерації IPF,змагання проходили в Рівному (це мої перші змагання). Боротьба за перемогу йшла до останнього підходу, важливий був кожний кілограм, емоції просто незабутні, навіть неможу їх словами описати. Мені 17 років, займаюся цим спортом приблизно півроку."
1. Чи є друзі в спорті, на твою думку, чи лише конкуренти?
Я вважаю шо друзі в спорті є, коли я почав займатись цим спортом, в мене з’явилось багато як і знайомих так і друзів, але коли ти виходиш на помост ти вже не думаєш про друзів, ти думаєш тільки про cебе, що тобі говорив тренер. На помості є тільки ти і багато кілограм на штанзі, які обов’язково потрібно вижати, присісти або потянути.
2. Чому обрав саме цей вид спорту?
Займатися пауерліфтингом я почав з 8 класу, але сам того не розуміючи, я просто ходив в зал, займався, це приносило мені задоволення, але я завжди хотів підняти якомога більшу вагу, деколи тренера в залі дивувалися, що настільки юний хлопець, займаючись самостійно без тренера, піднімає таку вагу. В 10 класі я пішов на свої перші змагання, там мене побачив мій теперішній тренер Станіслав Здробилко і запропонував мені займатися в його в групі з пауерліфтингу в СК Апперкот, ось так і почався мій шлях пауерліфтера.
3. Яким треба бути, щоб досягати успіху? (і я не лише про спорт)
Щоб досягти успіху, потрібно важко працювати, жертвувати чимось.
Багато людей здаються на половині шляху, говорять що не можуть добитися чогось в спорті, навчанні чи навіть в бізнесі, я просто не розумію таких людей.! Якщо в мене є ціль, я її доб’юся, і ніщо мені не завадить, тому що я дуже цього хочу, я хочу це більше, ніж погуляти з друзями, поспати або просто посидіти і подивитись телевізор.
Багато хто посилається на долю, коли їх спіткала певна невдача або вони нічого не досягли. Якщо так думати, то тоді людина ніколи не досягне бажаного. Я вважаю, що людина і є творець своєї долі, звичайно як каже мій тренер «всього одразу не доб’єшся», для цього потрібно не один рік, і дуже важка праця, але коли ти займаєшся улюбленою справою, то це вже не така важка праця, це одне задоволення!