«Моя свобода розмахувати руками закінчується там, де починається ніс мого сусіда»

Франсуа Ларошфуко

Що таке — право? Де воно починається і де закінчується?


Основним меседжем постмодерної сучасності для усіх без виключення поколінь, своєрідною кульмінацією непростої трансформації суспільних правовідносин від посттоталітарних до ранньоправових стало словосполучення "Я МАЮ ПРАВО...".

Від малого до старого знають про свої права і готові їх боронити. І це добра тенденція. Бо, як відомо, лиш той життя й свободи вартий, хто йде щодня за них у бій. Перефразовуючи Вольтера: "Право, це не те, що хтось вам дає. Це те, чого вас не можна позбавити".

Але чи безмежне наше право? Де межа дозволеності та свавілля? Все просто.

Право одного члена громади мати чотирилапого друга та гуляти з ним містом закінчується там, де починається право іншого на безпечне та комфортне середовище.

Право однієї людини вільно курити цигарки закінчується там, де починається право іншої людини на безпечне довкілля.

Громадянські та політичні права (право на життя, свободу думки, слова, віросповідання, право на недискримінацію, право не піддаватися тортурам, право на мирні зібрання та об'єднання тощо) передбачають зобов'язання держави утримуватися від будь-яких дій, спрямованих на їх порушення або незаконне обмеження.

Право — це гармонія, фундамент стабільності, безпеки, комфорту та благополуччя.

Кожному трохи погано, аби усім було добре».

Це і є основою побудови держави.