Цього разу Буча отримала 20 тонн допомоги. Попередньо потреби обговорювали з секретарем Бучанської міської ради Тарасом Шаправським. Про це на своїй сторінці у фейсбук написав міський голова Ігор Чайка. Ось такими емоціями поділилися Віктор Жигаревич та Іван Чуліпа після повернення з міста-побратима Бучі, куди особисто цього тижня возили гуманітарний вантаж. Крім необхідного матеріального до міста помандрували й зворушливі дитячі малюнки зі словами підтримки з Ковеля:
- Вони стали іншими, ніж були в попередні рази. Інтенсивність бойових дій змінювала й запит. І вже, крім продуктів та засобів гігієни — тепер життєво необхідні бензинові генератори та пальне для їхньої роботи, багато інструментів, з допомогою яких можна прибирати, чистити та звільняти місто від руйнувань: шліфувальні машини, шабельні пилки і навіть кувалди. Дякую колегам з бюджетної сфери, бо саме на ваші добровільні пожертви ми змогли оперативно закупити ці необхідні для постраждалого міста потреби.
Сто ящиків хліба, який надав “Ковельський хлібокомбінат” везли не тому, що хтось спеціально просив. А просто тому, що він у нас — найсмачніший. Таким хочеться ділитися без будь-яких передумов. У нас наразі є ця фантастична можливість — мати його свіжий, вдосталь і щодня. А у Бучі такої можливості нема. Бо тут немає ні світла, ні газу, ні тепла. Немає можливості заправити авто — заправки не працюють.
- У гуманітарному штабі, що діє на базі Бучанської української гімназії, де розвантажували допомогу - тільки такі генератори наразі — єдине джерело світла. Та найстрашніше тут, кажуть колеги — це тиша. Бо мало людей. Всього — не більше 4000, яким волонтери намагаються роздавати допомогу в кількох соціально-гуманітарних центрах, організованих в місті та старостинських округах.
Його допоміг зібрати колишній ковельчанин, який уже 20 років є мешканцем землі Саар. Від початку війни Олександр Буксманн уже втретє доставляє допомогу у наше місто.
