Остання шана Героєві: ковельчани попрощались з воїном Віталієм Гаранем
На війні немає поганої погоди, вихідних, немає «втомились». Там щодня йде боротьба, щодня, на жаль, ми продовжуємо втрачати своїх найкращих людей.
Сьогодні ковельчани попрощались з військовослужбовцем, Героєм Віталієм Гаранем. Про це повідомляє офіційний сайт Ковельської міської ради.
Він народився і виріс у нашому місті. Навчався у школі №13, далі – у професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність електрика. Проходив практику і деякий час працював на КП «Добробут». Заочно закінчив машинобудівний технікум.
Нашому землякові торік у березні виповнилось лише 40. Свій ювілей він уже зустрів на фронті. Мобілізували Віталія у грудні 2022 року. Солдат, командир аеромобільного відділення служив у десантно-штурмових військах. Восени минулого року був поранений, лікувався у шпиталі, але швидко повернувся в стрій до побратимів.
Торік, у грудні, побував у відпустці. А уже 4 січня 2024 року Віталій Гарань прийняв свій останній бій поблизу Мар’їнки на Донеччині.
Повернувся ковельчанин назавжди додому «на щиті». Скорбота огортає місто, коли в останню путь проводжаємо своїх Героїв. Та особливо складно знайти слова втіхи для батьків, важко пояснити дітям, чому вони втрачають найближчих…
Спогадами про Віталія ділилось багато людей. Говорив про нього отець Іван, згадуючи, як чоловік приходив в Андріївську церкву, щоб наодинці поспілкуватись з Богом. Сусід і товариш Віктор Мизовець каже, що вони жили в одному під’їзді, знайомі змалку.
- Місяць тому, коли Віталій був у відпустці, зустрілись і майже цілу ніч розмовляли про наше дитинство, юність, говорили про майбутнє без війни. Ділились планами, думками. Звісно, говорили й про війну. Вона закінчиться, і буде Перемога. І мій товариш зробив свій внесок, щоб цей день настав якнайшвидше.
Таким його запам’ятав двоюрідний брат Віталія Богдан Сметюх: «Він був завжди усміхненим, веселим, активним, полюбляв мотоцикли. Багато мріяв, часто сипав жартами. Був дуже простим і добродушним, світлою, хорошою людиною. Багато говорив про своїх дочок. Хотів їм тільки найкращого».
Віталій Гарань без страху пішов на захист Батьківщини… Вічна пам’ять, честь і слава захисникові.
Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.
Сьогодні ковельчани попрощались з військовослужбовцем, Героєм Віталієм Гаранем. Про це повідомляє офіційний сайт Ковельської міської ради.
Він народився і виріс у нашому місті. Навчався у школі №13, далі – у професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність електрика. Проходив практику і деякий час працював на КП «Добробут». Заочно закінчив машинобудівний технікум.
Нашому землякові торік у березні виповнилось лише 40. Свій ювілей він уже зустрів на фронті. Мобілізували Віталія у грудні 2022 року. Солдат, командир аеромобільного відділення служив у десантно-штурмових військах. Восени минулого року був поранений, лікувався у шпиталі, але швидко повернувся в стрій до побратимів.
Торік, у грудні, побував у відпустці. А уже 4 січня 2024 року Віталій Гарань прийняв свій останній бій поблизу Мар’їнки на Донеччині.
Повернувся ковельчанин назавжди додому «на щиті». Скорбота огортає місто, коли в останню путь проводжаємо своїх Героїв. Та особливо складно знайти слова втіхи для батьків, важко пояснити дітям, чому вони втрачають найближчих…
«Віталій став на захист країни, щоб у його доньок, в українських дітей було майбутнє. Під час відпустки він сказав своїм рідним, що тут, у відносно мирному Ковелі, люди живуть як в раю. Давайте пам’ятати, якою ціною дається нам це все. Пам’ятати Віталія. Висловлюю щирі співчуття батькам, донькам Ірині та Ользі, усім, хто знав нашого Героя», – сказав під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.
Спогадами про Віталія ділилось багато людей. Говорив про нього отець Іван, згадуючи, як чоловік приходив в Андріївську церкву, щоб наодинці поспілкуватись з Богом. Сусід і товариш Віктор Мизовець каже, що вони жили в одному під’їзді, знайомі змалку.
- Місяць тому, коли Віталій був у відпустці, зустрілись і майже цілу ніч розмовляли про наше дитинство, юність, говорили про майбутнє без війни. Ділились планами, думками. Звісно, говорили й про війну. Вона закінчиться, і буде Перемога. І мій товариш зробив свій внесок, щоб цей день настав якнайшвидше.
Таким його запам’ятав двоюрідний брат Віталія Богдан Сметюх: «Він був завжди усміхненим, веселим, активним, полюбляв мотоцикли. Багато мріяв, часто сипав жартами. Був дуже простим і добродушним, світлою, хорошою людиною. Багато говорив про своїх дочок. Хотів їм тільки найкращого».
Віталій Гарань без страху пішов на захист Батьківщини… Вічна пам’ять, честь і слава захисникові.
Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.
