Ковель попрощався з Героєм Олександром Дригулею
У Ковелі відбулася церемонія прощання з військовослужбовцем Збройних сил України, молодшим лейтенантом Олександром Дригулею. Захиснику було 43 роки.
Олександр народився 23 травня 1982 року в Ковелі. Навчався у місцевій школі №1, здобув спеціальність різьбяра по дереву в ПТУ №5, а згодом закінчив Національний університет «Львівська політехніка» за фахом інженера-механіка автомобільного транспорту. Після навчання працював у приватних підприємствах, виховував доньок.
Він захоплювався природою, риболовлею та полюванням, вирізнявся доброзичливістю та життєрадісністю.
Здійснити мрію стати військовим Олександр вирішив у 2017 році, підписавши контракт зі Збройними силами. Служив у 39-й, 14-й та 24-й окремих механізованих бригадах. Повномасштабну війну зустрів у Попасній, де очолював інженерно-саперний взвод. Згодом отримав офіцерське звання.
У серпні 2023 року був нагороджений «Золотим хрестом» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного та відзнакою командира 24-ї ОМБр «Золотий лев». За роки служби двічі отримував поранення та контузії, однак щоразу повертався на фронт.
10 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Андріївки – Клевцового Донецької області офіцер загинув унаслідок удару FPV-дрона.
У своїх інтерв’ю військовий неодноразово підкреслював: «Завдяки Збройним Силам існує Україна, яку ми зараз боронимо, захищаємо свою незалежність і територіальну цілісність».
За словами його рідних, головною опорою та натхненням для нього були четверо доньок. Донька Анастасія після його загибелі написала:
Олександра Дригулю поховали на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі.
Олександр народився 23 травня 1982 року в Ковелі. Навчався у місцевій школі №1, здобув спеціальність різьбяра по дереву в ПТУ №5, а згодом закінчив Національний університет «Львівська політехніка» за фахом інженера-механіка автомобільного транспорту. Після навчання працював у приватних підприємствах, виховував доньок.
Він захоплювався природою, риболовлею та полюванням, вирізнявся доброзичливістю та життєрадісністю.
Здійснити мрію стати військовим Олександр вирішив у 2017 році, підписавши контракт зі Збройними силами. Служив у 39-й, 14-й та 24-й окремих механізованих бригадах. Повномасштабну війну зустрів у Попасній, де очолював інженерно-саперний взвод. Згодом отримав офіцерське звання.
У серпні 2023 року був нагороджений «Золотим хрестом» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного та відзнакою командира 24-ї ОМБр «Золотий лев». За роки служби двічі отримував поранення та контузії, однак щоразу повертався на фронт.
10 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Андріївки – Клевцового Донецької області офіцер загинув унаслідок удару FPV-дрона.
У своїх інтерв’ю військовий неодноразово підкреслював: «Завдяки Збройним Силам існує Україна, яку ми зараз боронимо, захищаємо свою незалежність і територіальну цілісність».
За словами його рідних, головною опорою та натхненням для нього були четверо доньок. Донька Анастасія після його загибелі написала:
«Неможливо описати словами той пекучий біль, який відчуваєш, коли втрачаєш найдорожчу людину — свого Тата. Для мене він був не просто батьком, а справжнім Героєм, прикладом мужності, нескореності й справедливості…».Міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди зазначив:
«Олександр достойно пройшов шлях воїна, захисника своєї землі. Для нього служіння державі стало сенсом життя. Ми завжди пам’ятатимемо його мужність і жертовність, відданість і патріотизм».Ковельська громада висловила співчуття родині загиблого — батькам Лілії Олександрівні та Павлу Карповичу, брату Тарасу, донькам Анастасії, Анні, Марії та Кірі, дружині Ользі.
Олександра Дригулю поховали на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі.
