Ковель попрощався з 30-річним Героєм Михайлом Дудинцем.
У Ковелі попрощалися із 30-річним військовим Михайлом Дудинцем, який загинув на фронті. У нього залишилися дружина та дві маленькі доньки.
Михайло народився і виріс у Ковелі, навчався у школі №7, а згодом у Старовижівському училищі, де здобув професію водія-автослюсаря. З дитинства захоплювався спортом, любив плавання й баскетбол, мав багато друзів.
У 19 років підписав контракт із 24-ю окремою механізованою бригадою та пройшов бої під Дебальцевим, у Лисичанську, Рубіжному, Сєвєродонецьку та Соледарі. Після звільнення у 2017 році працював далекобійником у Європі, але повернувся додому, де створив сім’ю. У подружжя з Ольгою народилися доньки Аліса (2021 р.) та Соломія (2023 р.).
На початку повномасштабного вторгнення Михайло добровільно став до лав захисників. З березня 2022 року служив у 204-й бригаді тактичної авіації на Луцькому аеродромі. Навесні 2025 року його перевели до 35-ї окремої бригади морської піхоти, де він займався евакуацією поранених і доставкою необхідного на передові позиції.
У травні, під час бою біля Андріївки на Донеччині, він отримав важке поранення. Самотужки три дні добирався до своїх, пройшов низку операцій і тривале лікування. Влітку повернувся на службу.
23 вересня 2025 року під час евакуації поранених поблизу Антонівського на Дніпропетровщині автомобіль Михайла потрапив під удар ворога. Попри зусилля лікарів у Дніпрі, його життя врятувати не вдалося.
Побратими згадують його як сміливого та самовідданого воїна. «Дуже важко втрачати таких людей. Він воював для того, щоб українці не переживали того аду, який ми бачимо на фронті», – сказав командир бронегрупи Федір Бочкарьов.
Хрещена мама Любов Шум підкреслила: «Ще під час АТО Михайло зробив свій вибір. Він був справжній воїн, справжній українець. Його діти завжди знатимуть, що їх тато – Герой».
Міський голова Ігор Чайка від імені громади висловив співчуття родині та наголосив, що Михайло залишиться прикладом мужності та любові до України.
Воїна поховали на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Михайло народився і виріс у Ковелі, навчався у школі №7, а згодом у Старовижівському училищі, де здобув професію водія-автослюсаря. З дитинства захоплювався спортом, любив плавання й баскетбол, мав багато друзів.
У 19 років підписав контракт із 24-ю окремою механізованою бригадою та пройшов бої під Дебальцевим, у Лисичанську, Рубіжному, Сєвєродонецьку та Соледарі. Після звільнення у 2017 році працював далекобійником у Європі, але повернувся додому, де створив сім’ю. У подружжя з Ольгою народилися доньки Аліса (2021 р.) та Соломія (2023 р.).
На початку повномасштабного вторгнення Михайло добровільно став до лав захисників. З березня 2022 року служив у 204-й бригаді тактичної авіації на Луцькому аеродромі. Навесні 2025 року його перевели до 35-ї окремої бригади морської піхоти, де він займався евакуацією поранених і доставкою необхідного на передові позиції.
У травні, під час бою біля Андріївки на Донеччині, він отримав важке поранення. Самотужки три дні добирався до своїх, пройшов низку операцій і тривале лікування. Влітку повернувся на службу.
23 вересня 2025 року під час евакуації поранених поблизу Антонівського на Дніпропетровщині автомобіль Михайла потрапив під удар ворога. Попри зусилля лікарів у Дніпрі, його життя врятувати не вдалося.
Побратими згадують його як сміливого та самовідданого воїна. «Дуже важко втрачати таких людей. Він воював для того, щоб українці не переживали того аду, який ми бачимо на фронті», – сказав командир бронегрупи Федір Бочкарьов.
Хрещена мама Любов Шум підкреслила: «Ще під час АТО Михайло зробив свій вибір. Він був справжній воїн, справжній українець. Його діти завжди знатимуть, що їх тато – Герой».
Міський голова Ігор Чайка від імені громади висловив співчуття родині та наголосив, що Михайло залишиться прикладом мужності та любові до України.
Воїна поховали на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі.
Вічна пам’ять і слава Герою.
