Ковельська громада попрощалася із Захисником України Сергієм Панасюком
Ковель сьогодні віддав шану своєму землякові — 42-річному Сергію Панасюку, який загинув, виконуючи бойове завдання на Донеччині. Його добре знали як доброзичливу, щиру та відкриту людину. Тепер його ім’я вписане у скорботну книгу війни.

Сергій народився 15 січня 1983 року в Ковелі. Навчався у школі №6, а після переїзду з матір’ю до Шацька продовжив навчання там. Згодом повернувся до рідного міста, де вступив до ПТУ №5, де його батько працював майстром. Обрав професію різьбяра по дереву, проте більшу частину життя присвятив роботі на будівництві та ремонту автомобілів.
Саме у Ковелі він зустрів Марію, з якою створив сім’ю. У 2010 році народився їхній син Максим. Сергій був турботливим чоловіком і люблячим батьком, цінував кожну мить, проведену з рідними. Вони часто відпочивали на природі, найбільше любили бувати на Світязі — місці, що нагадувало йому дитинство.
Останні тринадцять років Сергій працював водієм-далекобійником. Подорожі дорогами Європи надихали його, а чудова пам’ять і вміння орієнтуватися робили його справжнім професіоналом.
З початком повномасштабного вторгнення маршрути змінилися — він доставляв вантажі для військових і цивільних у прифронтові регіони. Водночас розумів: рано чи пізно стане до лав оборонців.
29 червня 2025 року Сергія Панасюка мобілізували. Після навчання він розпочав службу у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля» (військова частина А4862). Його підрозділ діяв на одному з найскладніших напрямків фронту, де тривають запеклі бої.
6 жовтня 2025 року солдат Сергій Панасюк, стрілець-санітар 2-го штурмового відділення 2-го штурмового батальйону, загинув поблизу населеного пункту Білицьке Покровського району Донецької області.
Його тіло повернулося до рідного міста «на щиті». Мешканці Ковеля, стоячи на колінах, віддали останню шану Герою.
Поховали Сергія Панасюка на Алеї Героїв міського кладовища. Над його могилою знову злетів синьо-жовтий стяг — символ мужності, вірності й боротьби за незалежність України.
Світла і вічна пам’ять Захиснику України.








Сергій народився 15 січня 1983 року в Ковелі. Навчався у школі №6, а після переїзду з матір’ю до Шацька продовжив навчання там. Згодом повернувся до рідного міста, де вступив до ПТУ №5, де його батько працював майстром. Обрав професію різьбяра по дереву, проте більшу частину життя присвятив роботі на будівництві та ремонту автомобілів.
Саме у Ковелі він зустрів Марію, з якою створив сім’ю. У 2010 році народився їхній син Максим. Сергій був турботливим чоловіком і люблячим батьком, цінував кожну мить, проведену з рідними. Вони часто відпочивали на природі, найбільше любили бувати на Світязі — місці, що нагадувало йому дитинство.
Останні тринадцять років Сергій працював водієм-далекобійником. Подорожі дорогами Європи надихали його, а чудова пам’ять і вміння орієнтуватися робили його справжнім професіоналом.
З початком повномасштабного вторгнення маршрути змінилися — він доставляв вантажі для військових і цивільних у прифронтові регіони. Водночас розумів: рано чи пізно стане до лав оборонців.
29 червня 2025 року Сергія Панасюка мобілізували. Після навчання він розпочав службу у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля» (військова частина А4862). Його підрозділ діяв на одному з найскладніших напрямків фронту, де тривають запеклі бої.
6 жовтня 2025 року солдат Сергій Панасюк, стрілець-санітар 2-го штурмового відділення 2-го штурмового батальйону, загинув поблизу населеного пункту Білицьке Покровського району Донецької області.
Його тіло повернулося до рідного міста «на щиті». Мешканці Ковеля, стоячи на колінах, віддали останню шану Герою.
«Висловлюю щирі співчуття дружині Марії, сину Максиму, мамі Надії Адамівні, батькові Івану Сидоровичу, брату Андрію, рідним, друзям, усім, хто берегтиме у спогадах Сергія, — сказав міський голова Ігор Чайка. — Його подвиг — це пам’ять, обов’язок і вдячність, яку неможливо виміряти словами».

Поховали Сергія Панасюка на Алеї Героїв міського кладовища. Над його могилою знову злетів синьо-жовтий стяг — символ мужності, вірності й боротьби за незалежність України.
Світла і вічна пам’ять Захиснику України.







