Понад рік вважався зниклим безвісти: у Ковелі попрощалися із Романом Яковлевим
У Ковельській громаді віддали останню шану захиснику України Роману Яковлеву, який понад рік вважався зниклим безвісти. Герой повернувся на рідну землю, щоб знайти свій вічний спочинок.
Роман Яковлев народився 14 жовтня 1980 року в місті Псков (росія), де на той час проживали його батьки. Згодом родина переїхала до Ковеля — рідного міста матері. Тут минули його дитячі та юнацькі роки.
Він навчався у Ковельській школі №1, відзначався допитливістю та любов’ю до знань, особливо цікавився історією й географією. Полюбляв читати.
Через проблеми із зором Роман не проходив строкову військову службу, однак здобув фах водія. У рідному місті працював у ТОВ «Птахівниче», приватній майстерні помічником столяра, а пізніше — вантажником у компанії «Юкон».
У 2008 році він зустрів Наталю, з якою через рік створив сім’ю. Роман прийняв її сина Миколу як рідного. Чоловік мав «золоті руки» — майстрував, любив працювати з деревом, виготовляв рамки для вишитих дружиною картин. Подружжя разом подорожувало Україною та любило відпочивати біля озер. Вони жили звичайним, спокійним життям, будували плани на майбутнє.
З початком повномасштабного вторгнення їхній син Микола добровільно пішов на фронт і вже три роки служить у Збройних силах України. Роман розумів, що колись і сам має виконати свій обов’язок перед державою. «Кожен чоловік має захищати свою землю», — говорив він.
25 липня 2024 року його мобілізували до лав ЗСУ. Попри проблеми із зором, він потрапив до бойового підрозділу 68-ї окремої єгерської бригади. Після навчання був направлений на один із найгарячіших напрямків фронту — Покровський. У телефонних розмовах із рідними визнавав, що служба нелегка, але наголошував: справжній чоловік має боронити свою родину і країну.
Останній дзвінок до дружини Роман здійснив 23 вересня 2024 року. Повідомив, що йде на бойове завдання і кілька днів буде без зв’язку. Того ж дня Наталі подзвонив командир та сказав, що Роман загинув. Через інтенсивні бої евакуювати тіла полеглих тоді не вдалося.
Після цього Романа Яковлева вважали зниклим безвісти. Дружина шукала його серед полонених і до останнього сподівалася, що він живий. Лише через кілька місяців очікування ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
Старший стрілець-оператор 2-го єгерського відділення 2-го єгерського батальйону військової частини А4056, солдат Роман Яковлев загинув 23 вересня 2024 року поблизу Маринівки на Донеччині, виконуючи бойове завдання.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка сказав:
Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України.
Роман Яковлев народився 14 жовтня 1980 року в місті Псков (росія), де на той час проживали його батьки. Згодом родина переїхала до Ковеля — рідного міста матері. Тут минули його дитячі та юнацькі роки.
Він навчався у Ковельській школі №1, відзначався допитливістю та любов’ю до знань, особливо цікавився історією й географією. Полюбляв читати.
Через проблеми із зором Роман не проходив строкову військову службу, однак здобув фах водія. У рідному місті працював у ТОВ «Птахівниче», приватній майстерні помічником столяра, а пізніше — вантажником у компанії «Юкон».
У 2008 році він зустрів Наталю, з якою через рік створив сім’ю. Роман прийняв її сина Миколу як рідного. Чоловік мав «золоті руки» — майстрував, любив працювати з деревом, виготовляв рамки для вишитих дружиною картин. Подружжя разом подорожувало Україною та любило відпочивати біля озер. Вони жили звичайним, спокійним життям, будували плани на майбутнє.
З початком повномасштабного вторгнення їхній син Микола добровільно пішов на фронт і вже три роки служить у Збройних силах України. Роман розумів, що колись і сам має виконати свій обов’язок перед державою. «Кожен чоловік має захищати свою землю», — говорив він.
25 липня 2024 року його мобілізували до лав ЗСУ. Попри проблеми із зором, він потрапив до бойового підрозділу 68-ї окремої єгерської бригади. Після навчання був направлений на один із найгарячіших напрямків фронту — Покровський. У телефонних розмовах із рідними визнавав, що служба нелегка, але наголошував: справжній чоловік має боронити свою родину і країну.
Останній дзвінок до дружини Роман здійснив 23 вересня 2024 року. Повідомив, що йде на бойове завдання і кілька днів буде без зв’язку. Того ж дня Наталі подзвонив командир та сказав, що Роман загинув. Через інтенсивні бої евакуювати тіла полеглих тоді не вдалося.
Після цього Романа Яковлева вважали зниклим безвісти. Дружина шукала його серед полонених і до останнього сподівалася, що він живий. Лише через кілька місяців очікування ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
Старший стрілець-оператор 2-го єгерського відділення 2-го єгерського батальйону військової частини А4056, солдат Роман Яковлев загинув 23 вересня 2024 року поблизу Маринівки на Донеччині, виконуючи бойове завдання.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка сказав:
«Він прожив життя чесно, гідно, з любов’ю до людей і своєї землі. Пішов у вічність мужньо — як справжній син України. Висловлюю щирі співчуття мамі Тамарі Семенівні, дружині Наталі, сину Миколі, брату Олександру, усім рідним і близьким, хто знав і любив Романа».Роман Яковлев загинув за місяць до свого 44-річчя.
Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України.
