Ковель провів в останню путь Героя Юрія Данилюка
Ковельська громада попрощалася з 30-річним захисником України Юрієм Данилюком. Майже шість місяців його вважали зниклим безвісти — рідні жили надією та вірою, що воїн живий і повернеться додому. Та підтвердилося найгірше.
Юрій Данилюк, вірний військовій присязі, загинув у червні цього року, виконуючи бойове завдання. Сьогодні місто віддало шану Захисникові, провівши його в останню земну дорогу.
Юрій народився 28 березня 1995 року в Ковелі. Навчався у загальноосвітній школі №7, а після 9 класу вступив до Ковельського промислово-економічного коледжу, де здобув професію слюсаря-авторемонтника.
Він зростав у багатодітній родині, де виховували шестеро дітей. Рідні згадують його як добру, щиру, усміхнену та розумну людину, яка була опорою для мами й підтримкою для молодших братів і сестри.
Юрій вирізнявся працелюбністю та відповідальністю — завжди доводив справи до завершення. Мав технічні здібності: умів виконувати електромонтажні роботи, ремонтувати меблі, допомагати з побутовими справами, цікавився комп’ютерною технікою та самостійно ремонтував комп’ютери.
Після завершення навчання у 2013 році, у 18-річному віці, він виїхав на заробітки до Польщі, де прожив і працював дев’ять років.
У серпні 2022 року, вже під час повномасштабного вторгнення, Юрій повернувся до Ковеля через тяжку хворобу батька. На жаль, врятувати його не вдалося. Після втрати тата Юрій залишився в місті та працював у приватному підприємстві, що займалося меблевим виробництвом.
6 лютого 2025 року Юрія мобілізували до лав Збройних Сил України. Після проходження підготовки він служив у складі 158-ї окремої механізованої бригади. Спершу ніс службу на Миколаївщині, згодом — на Сумщині.
Улітку під час виконання бойового завдання боєць зник безвісти. Лише нещодавно результати ДНК-експертизи підтвердили загибель солдата, кулеметника 1-го механізованого відділення 2-го механізованого батальйону військової частини А5002 Юрія Данилюка. Він загинув 30 червня 2025 року поблизу населеного пункту Писарівка Сумської області.
Від імені всієї громади він висловив співчуття матері Лесі Василівні, братам Олександру, Іллі, Давиду, Владиславу, сестрі Анастасії, а також усім рідним і близьким полеглого воїна.
Юрія Данилюка поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять і шана Захисникові України.
Юрій Данилюк, вірний військовій присязі, загинув у червні цього року, виконуючи бойове завдання. Сьогодні місто віддало шану Захисникові, провівши його в останню земну дорогу.
Юрій народився 28 березня 1995 року в Ковелі. Навчався у загальноосвітній школі №7, а після 9 класу вступив до Ковельського промислово-економічного коледжу, де здобув професію слюсаря-авторемонтника.
Він зростав у багатодітній родині, де виховували шестеро дітей. Рідні згадують його як добру, щиру, усміхнену та розумну людину, яка була опорою для мами й підтримкою для молодших братів і сестри.
Юрій вирізнявся працелюбністю та відповідальністю — завжди доводив справи до завершення. Мав технічні здібності: умів виконувати електромонтажні роботи, ремонтувати меблі, допомагати з побутовими справами, цікавився комп’ютерною технікою та самостійно ремонтував комп’ютери.
Після завершення навчання у 2013 році, у 18-річному віці, він виїхав на заробітки до Польщі, де прожив і працював дев’ять років.
У серпні 2022 року, вже під час повномасштабного вторгнення, Юрій повернувся до Ковеля через тяжку хворобу батька. На жаль, врятувати його не вдалося. Після втрати тата Юрій залишився в місті та працював у приватному підприємстві, що займалося меблевим виробництвом.
6 лютого 2025 року Юрія мобілізували до лав Збройних Сил України. Після проходження підготовки він служив у складі 158-ї окремої механізованої бригади. Спершу ніс службу на Миколаївщині, згодом — на Сумщині.
Улітку під час виконання бойового завдання боєць зник безвісти. Лише нещодавно результати ДНК-експертизи підтвердили загибель солдата, кулеметника 1-го механізованого відділення 2-го механізованого батальйону військової частини А5002 Юрія Данилюка. Він загинув 30 червня 2025 року поблизу населеного пункту Писарівка Сумської області.
«Життя Юрія було надто коротким, але наповненим любов’ю до родини, відповідальністю й гідністю. Юрій не встиг створити власну сім’ю, не встиг здійснити всі свої мрії та задуми. Та його шлях назавжди залишиться шляхом люблячого сина, надійного брата і справжнього Воїна. Пам’ять про нього житиме в серцях рідних, друзів і всіх, хто знав і цінував Юрія», — сказав під час громадянської панахиди заступник міського голови Віктор Жигаревич.
Від імені всієї громади він висловив співчуття матері Лесі Василівні, братам Олександру, Іллі, Давиду, Владиславу, сестрі Анастасії, а також усім рідним і близьким полеглого воїна.
Юрія Данилюка поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять і шана Захисникові України.
