У перший день Різдва Ковель прощається з Героєм Володимиром Бичиком
Різдвяний день у Ковелі затьмарений жалобою. Замість колядок у місті звучить скорботна мелодія «Пливе кача». Громада проводить в останню путь захисника України Володимира Бичика, який загинув на війні у 32 роки.
Володимир Бичик народився 13 вересня 1993 року в Ковелі. З дитинства йому довелося пережити складні випробування — він рано втратив матір. Водночас зростав у люблячому родинному оточенні: поруч були батько, сестри, брат і нова сім’я, які стали для нього опорою.
Освіту здобував у школі №10, а професію зварювальника отримав у Старовижівському професійному ліцеї. У мирному житті працював на будівельних майданчиках і деревообробних підприємствах регіону.
Близькі згадують Володимира як стриману, небагатослівну людину, якій було непросто відкрито говорити про почуття. Водночас він вирізнявся щирістю, добротою та уважністю до інших. Любив подорожі, родинні зустрічі й свята, цінував прості радощі життя. Його характер був твердим, рішення — виваженими, а серце — відкритим до допомоги тим, хто цього потребував.
Із початком повномасштабної війни Володимир залишив цивільну роботу й долучився до лав Збройних сил України. У липні цього року його зарахували до військової частини А1008 — 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. На фронті він зарекомендував себе як надійний і витривалий боєць, один із найкращих у своєму підрозділі.
На початку грудня військовослужбовця відзначили внутрішньою нагородою бригади за мужність, героїзм і сумлінне виконання бойових завдань. Про це він не розповів навіть рідним. Батько дізнався про відзнаку вже після загибелі сина — від командира підрозділу.
18 грудня 2025 року на Харківщині, поблизу Куп’янська, під час виконання бойового завдання солдат Бичик Володимир Володимирович, оператор 2-го відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби військової частини А1008, загинув унаслідок ворожого обстрілу.
Від імені всієї громади очільник міста висловив співчуття батькові Володимиру Миколайовичу, його дружині Інні Степанівні, сестрам Наталі та Тетяні, брату Олександру, а також усім рідним і близьким полеглого Захисника.
Володимира Бичика поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Світла пам’ять і вічна шана Герою.
Володимир Бичик народився 13 вересня 1993 року в Ковелі. З дитинства йому довелося пережити складні випробування — він рано втратив матір. Водночас зростав у люблячому родинному оточенні: поруч були батько, сестри, брат і нова сім’я, які стали для нього опорою.
Освіту здобував у школі №10, а професію зварювальника отримав у Старовижівському професійному ліцеї. У мирному житті працював на будівельних майданчиках і деревообробних підприємствах регіону.
Близькі згадують Володимира як стриману, небагатослівну людину, якій було непросто відкрито говорити про почуття. Водночас він вирізнявся щирістю, добротою та уважністю до інших. Любив подорожі, родинні зустрічі й свята, цінував прості радощі життя. Його характер був твердим, рішення — виваженими, а серце — відкритим до допомоги тим, хто цього потребував.
Із початком повномасштабної війни Володимир залишив цивільну роботу й долучився до лав Збройних сил України. У липні цього року його зарахували до військової частини А1008 — 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. На фронті він зарекомендував себе як надійний і витривалий боєць, один із найкращих у своєму підрозділі.
На початку грудня військовослужбовця відзначили внутрішньою нагородою бригади за мужність, героїзм і сумлінне виконання бойових завдань. Про це він не розповів навіть рідним. Батько дізнався про відзнаку вже після загибелі сина — від командира підрозділу.
18 грудня 2025 року на Харківщині, поблизу Куп’янська, під час виконання бойового завдання солдат Бичик Володимир Володимирович, оператор 2-го відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби військової частини А1008, загинув унаслідок ворожого обстрілу.
«Світла пам’ять воїну, який пройшов непростий життєвий шлях, але у вирішальний момент без вагань героїчно виконав свій обов’язок перед Україною. Він назавжди залишиться в серцях рідних і в історії нашої громади», – сказав міський голова Ігор Чайка.
Від імені всієї громади очільник міста висловив співчуття батькові Володимиру Миколайовичу, його дружині Інні Степанівні, сестрам Наталі та Тетяні, брату Олександру, а також усім рідним і близьким полеглого Захисника.
Володимира Бичика поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Світла пам’ять і вічна шана Герою.
