Ковель провів в останню путь захисника України Романа Ющенка
Сьогодні у Ковелі відбулося прощання з захисником України Романом Ющенком. Війна, яка триває вже 1411 днів, знову принесла громаді непоправну втрату — ковельчани провели в останню путь земляка, воїна, батька й талановитого музиканта.
Роман Ющенко народився 27 травня 1981 року у місті Воркута, де на той час проживала його родина. У десятирічному віці він разом із сім’єю повернувся до Ковеля, який згодом став для нього рідним домом. Тут він навчався у міській гімназії (колишній школі № 4), а пізніше здобув освіту у Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв, де повною мірою розкрився його творчий потенціал.
Музика була невід’ємною частиною життя Романа. Вона стала не лише професійною справою, а й способом самовираження. Він працював учителем музики у школі № 6, виступав на святкових подіях і родинних урочистостях, володів акордеоном та синтезатором, даруючи людям щирі емоції та тепло.
Саме під час одного з музичних заходів Роман познайомився зі своєю майбутньою дружиною Іриною. У подружжя народилися троє дітей — дві доньки та син, якому нині дев’ять років. Роман багато часу присвячував родині, активно спілкувався з дітьми, ділився з ними своїми думками про життя, відповідальність і людські цінності. Він цікавився психологією, любив читати та розмовляти з дітьми на важливі життєві теми.
Важливе місце у його житті займала й духовна складова — Роман співав у церковному хорі храму святої мучениці Тетяни, де знаходив внутрішню рівновагу та підтримку.
Окрім творчості, він мав хист до практичної роботи. Роман займався ремонтами, власноруч облаштовував батьківський дім, у якому мешкала родина, піклуючись про добробут і затишок.
З часом життєві шляхи Романа та Ірини розійшлися, однак вони зберегли людяні й теплі стосунки, разом опікувалися дітьми та підтримували одне одного.
На початку повномасштабного вторгнення Роман пережив ще одну втрату — помер його батько, який був для нього прикладом працьовитості та справедливості. Попри те, що той тривалий час працював у росії, саме він виховав у сина глибоку любов до української землі.
14 липня 2024 року Роман Ющенко отримав повістку і без вагань став на захист держави. Рідним він відверто говорив, що вважає за краще загинути Героєм, ніж жити, зрадивши свою країну.
Служба була надзвичайно небезпечною — його завданням стала евакуація поранених і загиблих з-під обстрілів, допомога побратимам у найскладніших умовах.
Під час виконання бойового завдання на Донеччині, поблизу Селидового Покровського району, зв’язок із Романом зник. Згодом його визнали зниклим безвісти. Родина майже чотирнадцять місяців жила надією та чекала звістки. Лише ДНК-експертиза підтвердила, що стрілець-санітар 2-го єгерського відділення 2-го єгерського батальйону військової частини А4948 (152-ї окремої єгерської бригади) Роман Ющенко загинув 8 листопада 2024 року.
Музика Романа більше не звучатиме зі сцени, проте його голос назавжди залишиться в пам’яті та серцях тих, кого він любив і захищав.
Ковель схиляє голову перед подвигом свого земляка, дякує за мужність і самопожертву.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Поховали Романа Ющенка на Алеї Героїв міського кладовища.
Роман Ющенко народився 27 травня 1981 року у місті Воркута, де на той час проживала його родина. У десятирічному віці він разом із сім’єю повернувся до Ковеля, який згодом став для нього рідним домом. Тут він навчався у міській гімназії (колишній школі № 4), а пізніше здобув освіту у Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв, де повною мірою розкрився його творчий потенціал.
Музика була невід’ємною частиною життя Романа. Вона стала не лише професійною справою, а й способом самовираження. Він працював учителем музики у школі № 6, виступав на святкових подіях і родинних урочистостях, володів акордеоном та синтезатором, даруючи людям щирі емоції та тепло.
Саме під час одного з музичних заходів Роман познайомився зі своєю майбутньою дружиною Іриною. У подружжя народилися троє дітей — дві доньки та син, якому нині дев’ять років. Роман багато часу присвячував родині, активно спілкувався з дітьми, ділився з ними своїми думками про життя, відповідальність і людські цінності. Він цікавився психологією, любив читати та розмовляти з дітьми на важливі життєві теми.
Важливе місце у його житті займала й духовна складова — Роман співав у церковному хорі храму святої мучениці Тетяни, де знаходив внутрішню рівновагу та підтримку.
Окрім творчості, він мав хист до практичної роботи. Роман займався ремонтами, власноруч облаштовував батьківський дім, у якому мешкала родина, піклуючись про добробут і затишок.
З часом життєві шляхи Романа та Ірини розійшлися, однак вони зберегли людяні й теплі стосунки, разом опікувалися дітьми та підтримували одне одного.
На початку повномасштабного вторгнення Роман пережив ще одну втрату — помер його батько, який був для нього прикладом працьовитості та справедливості. Попри те, що той тривалий час працював у росії, саме він виховав у сина глибоку любов до української землі.
14 липня 2024 року Роман Ющенко отримав повістку і без вагань став на захист держави. Рідним він відверто говорив, що вважає за краще загинути Героєм, ніж жити, зрадивши свою країну.
Служба була надзвичайно небезпечною — його завданням стала евакуація поранених і загиблих з-під обстрілів, допомога побратимам у найскладніших умовах.
Під час виконання бойового завдання на Донеччині, поблизу Селидового Покровського району, зв’язок із Романом зник. Згодом його визнали зниклим безвісти. Родина майже чотирнадцять місяців жила надією та чекала звістки. Лише ДНК-експертиза підтвердила, що стрілець-санітар 2-го єгерського відділення 2-го єгерського батальйону військової частини А4948 (152-ї окремої єгерської бригади) Роман Ющенко загинув 8 листопада 2024 року.
«Сьогодні Ковель прощається з людиною великого серця і чистої душі. Роман Ющенко був не лише талановитим музикантом і люблячим батьком — він став воїном, який без вагань пішов захищати свою державу і своїх дітей. Його шлях — це шлях гідності, відповідальності й любові до України. Ми завжди пам’ятатимемо Романа як світлу, щиру людину, яка віддала найдорожче — власне життя — заради миру на нашій землі. Саме такі люди наближають нашу Перемогу.
Від імені всієї громади висловлюю щирі співчуття його рідним і близьким — мамі Ользі Омелянівні, братам Андрію і Миколі, дітям Анні, Софії та Матвію, колишній дружині Ірині, усім родичам, друзям і тим, хто знав і любив Романа», — сказав міський голова Ігор Чайка.
Музика Романа більше не звучатиме зі сцени, проте його голос назавжди залишиться в пам’яті та серцях тих, кого він любив і захищав.
Ковель схиляє голову перед подвигом свого земляка, дякує за мужність і самопожертву.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Поховали Романа Ющенка на Алеї Героїв міського кладовища.
