Ковельська громада попрощалася із Захисником Георгієм Смалем
У Ковелі віддали останню шану молодому Захиснику України Георгію Смалю. Життя воїна обірвалося на фронті, залишивши по собі недописану біографію та біль втрати для рідних і всієї громади.
Прощання із полеглим військовослужбовцем відбулося у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці. Після заупокійної служби жалобний кортеж вирушив до села Стеблі Колодяжненської громади, де Георгія поховали на місцевому кладовищі.
Георгій Смаль народився 20 серпня 1992 року в місті Душанбе — столиці Таджикистану. Коли хлопчикові було чотири місяці, його мама Людмила разом із сином повернулася до Ковеля. Жінка самостійно виховувала дитину, докладаючи всіх зусиль, аби забезпечити йому турботу та безпеку.
Освіту Георгій здобув у ЗОШ № 8, після чого вступив до Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу, де опанував фах кухаря. Після завершення навчання працював у закладах харчування Ковеля, а також їздив на заробітки до Польщі та Німеччини.
Чоловік захоплювався автомобілями та мріяв про власне авто. Отримавши водійське посвідчення, придбав старенький «Форд», який поступово ремонтував і вдосконалював, радіючи кожній поїздці.
Особливо тісний зв’язок у Георгія був із мамою. Коли в неї виявили онкологічне захворювання, син постійно підтримував її та був поруч. Після смерті матері, яка була для нього єдиною близькою людиною, втрату він пережив надзвичайно важко.
4 липня 2024 року Георгія мобілізували до лав Збройних Сил України. Військову підготовку він проходив в Ужгороді та Польщі. Завдяки зацікавленості комп’ютерною технікою та знанням в ІТ швидко опанував спеціальність оператора дронів.
Побратими згадують його як спокійного, щирого та доброзичливого військовослужбовця, який легко знаходив спільну мову з іншими. У підрозділі його називали «Смайлик». Сам Георгій неодноразово розповідав рідним, що в армії відчув підтримку та знайшов нову сім’ю.
29 вересня 2024 року він востаннє вийшов на зв’язок із двоюрідною сестрою Валентиною, повідомивши, що разом із сімома побратимами вирушає на бойове завдання. З 5 жовтня 2024 року ковельчанин вважався зниклим безвісти.
Родина до останнього сподівалася на його повернення. Надію посилювали й свідчення військових, звільнених з полону під час обміну у квітні 2025 року, які впізнали Георгія на фото. Однак згодом з’ясувалося, що ця інформація була помилковою. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна.
Солдат Смаль Георгій, зовнішній пілот (оператор) безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних БпАК взводу безпілотних авіаційних комплексів 2 механізованого батальйону військової частини А5006, загинув 5 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Очеретине Донецької області.
Під час прощальної церемонії міський голова Ігор Чайка висловив співчуття родині та зазначив:
Слова підтримки та співчуття він адресував тіткам загиблого — Надії Іванівні та Тетяні Іванівні, а також усім рідним, друзям і побратимам воїна.
Світла пам’ять Герою. Його ім’я та подвиг назавжди залишаться в історії Ковельської громади.
Прощання із полеглим військовослужбовцем відбулося у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці. Після заупокійної служби жалобний кортеж вирушив до села Стеблі Колодяжненської громади, де Георгія поховали на місцевому кладовищі.
Георгій Смаль народився 20 серпня 1992 року в місті Душанбе — столиці Таджикистану. Коли хлопчикові було чотири місяці, його мама Людмила разом із сином повернулася до Ковеля. Жінка самостійно виховувала дитину, докладаючи всіх зусиль, аби забезпечити йому турботу та безпеку.
Освіту Георгій здобув у ЗОШ № 8, після чого вступив до Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу, де опанував фах кухаря. Після завершення навчання працював у закладах харчування Ковеля, а також їздив на заробітки до Польщі та Німеччини.
Чоловік захоплювався автомобілями та мріяв про власне авто. Отримавши водійське посвідчення, придбав старенький «Форд», який поступово ремонтував і вдосконалював, радіючи кожній поїздці.
Особливо тісний зв’язок у Георгія був із мамою. Коли в неї виявили онкологічне захворювання, син постійно підтримував її та був поруч. Після смерті матері, яка була для нього єдиною близькою людиною, втрату він пережив надзвичайно важко.
4 липня 2024 року Георгія мобілізували до лав Збройних Сил України. Військову підготовку він проходив в Ужгороді та Польщі. Завдяки зацікавленості комп’ютерною технікою та знанням в ІТ швидко опанував спеціальність оператора дронів.
Побратими згадують його як спокійного, щирого та доброзичливого військовослужбовця, який легко знаходив спільну мову з іншими. У підрозділі його називали «Смайлик». Сам Георгій неодноразово розповідав рідним, що в армії відчув підтримку та знайшов нову сім’ю.
29 вересня 2024 року він востаннє вийшов на зв’язок із двоюрідною сестрою Валентиною, повідомивши, що разом із сімома побратимами вирушає на бойове завдання. З 5 жовтня 2024 року ковельчанин вважався зниклим безвісти.
Родина до останнього сподівалася на його повернення. Надію посилювали й свідчення військових, звільнених з полону під час обміну у квітні 2025 року, які впізнали Георгія на фото. Однак згодом з’ясувалося, що ця інформація була помилковою. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна.
Солдат Смаль Георгій, зовнішній пілот (оператор) безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних БпАК взводу безпілотних авіаційних комплексів 2 механізованого батальйону військової частини А5006, загинув 5 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Очеретине Донецької області.
Під час прощальної церемонії міський голова Ігор Чайка висловив співчуття родині та зазначив:
«Обірвалося життя людини, яку чекало ще стільки доріг, яка мала стільки мрій, планів і надій. Війна не дала їм здійснитися. Георгій став на захист України й віддав за неї найдорожче — власне життя. Це надзвичайно висока ціна за нашу свободу, незалежність і майбутнє».
Слова підтримки та співчуття він адресував тіткам загиблого — Надії Іванівні та Тетяні Іванівні, а також усім рідним, друзям і побратимам воїна.
Світла пам’ять Герою. Його ім’я та подвиг назавжди залишаться в історії Ковельської громади.
