1. Головна
  2. Новини
  3. Історія Ковеля: образ князя Андрія Курбського

Історія Ковеля: образ князя Андрія Курбського

Образ князя Андрія Курбського, який існує в науковій літературі, не може не вражати. З одного боку, високопоставлений аристократ-феодал, який бере активну участь у політичному житті, талановитий полководець, життя якого проходить у постійних військових походах. А, з другого боку, організатор одного з перших просвітницьких осередків на українських землях, інтелектуал-гуманіст, що цікавиться античною філософією та творами «отців церкви», перекладає їх церковнослов‘янською мовою і для цього навіть в похилому віці вивчає латинську мову, веде активне листування, пише історичні праці, тощо. Ну, чим не титан Відродження?

Та навіть серед титанів Відродження ми не знаходимо людей, котрі б так, як А. Курбський, поєднували непоєднуване – «меч та перо». Ось так характеризує постать А.М.Курбського Петро Михайлович Кралюк — український філософ, письменник, публіцист, доктор філософії, заслужений діяч науки і техніки України, професор Національного університету «Острозька академія». Уже цього достатньо, щоб в Ковелі назвати вулицю іменем князя Курбського, який володів Ковелем і розвивав місто майже 20 років.

Князь Андрій Михайлович Курбський (1528-1583 р. р. ) був найближчим соратником московського царя Івана ІV Грозного, вірою і правдою служив йому на полі бою і у вирішенні державних справ. Під час взяття Казані командував правим крилом московського війська, проявив себе, як талановитий полководець. Під час Лівонської війни здійснив ряд успішних військових операцій. Придушував повстання казанських татар і черемисів. Входив до складу «виборної ради» з найбільш наближених людей до царя.

Але невідомо, з яких причин він згодом потрапляє в немилість до царя і отримує заслання в Юр’євській фортеці.

Друзі попереджали його, що над ним нависла смертельна небезпека. В ніч на 30 квітня 1564 р. по мотузках князь спускається з високих стін фортеці і з 14 соратниками переходить на службу до короля Королівства Польщі і Великого князівства Литовського Сигізмунда ІІ Августа. Король з радістю зустрів такого знатного втікача і наділив його землями під Вільно та Ковельською волостю із замками в Ковелі та Вижві і 28 селами.

Через півроку А.Курбський вже брав участь в поході польсько-литовського війська на Великі Луки, командуючи 15- тисячним загоном. Там вже були і ковельські лицарі. Знаючи місцевість, проводить блискучу операцію — з 5 тис. вояк розгромив 12 тисячну московську армію, 1,5 тис. взяв в полон. В 1575 р. захищає Волинь від кримських татар, які напали, щоб взяти ясир (полонених).

Тактика ординців при захопленні полонених була достатньо проста, але ефективна. Кіннота в декілька тисяч шабель проривала прикордонні залоги, розділялась на тисячні загони, стрімко проникала в Брацлавське, Бєлзьке і Волинське воєводства. Зустрічаючи на своєму шляху село, від загону відокремлювалась сотня ординців оточувала, його, підпалювала хати, ловила людей, вбиваючи непрацездатних і дітей. А чоловіків і жінок забирали в рабство. Ось якраз під час цього нападу у Б.Ружинського вбили матір, а дружину взяли в полон.

Разом з королем Стефаном Баторієм брав участь у визволенні Полоцька від московських загарбників в 1579 р. При Милецькому монастиреві чи у своєму селі Миляновичі організовує гурток, який займається літературною діяльністю, перекладами творів «отців церкви» Іоана Златоуста, Григорія Богослова, Діонісія Ареопагіта та інших, на церковнослав‘янську мову. В той час Європа ввійшла в епоху Відродження культури та науки, він перший по суті запровадив на Ковельщині європейські традиції. В селах відбудовує церкви, споруджує Вербський Свято-Троїцький монастир, а в с. Гішині стоїть донині церква, побудована за його часів на три хрести.

Ремонтує занедбані замки в Ковелі і Вижві. Обирається депутатом до Люблінського сейму 1569 року і підтримує коаліцію князів Острозького, Вишневецького з тим, щоб Велике князівство Русь входило до Речі Посполитої з рівними правами, як у Польщі та Литві. Активно бореться з полонізацією і окатоличенням ковельчан.

Сімейне життя А. Курбського на Ковельщині не склалось з дружиною М. Гольшанською, яку насватав йому король Польщі. І вдруге він одружується на доньці покійного ковельського старости Петра Сангушка – Олександрі. Від їх шлюбу в них були діти: Дмитро і Марія. Їх нащадки зараз живуть в Прибалтиці, Санкт-Петербурзі і Костромі. Я їх знайшов, поспілкувався, але вони не знають, від кого вони — Дмитра чи Марії.

Про життя князя в Ковелі можна буде дізнатися з п‘єси, яку я написав. П‘єса має назву «Святий Миколай Чудотворець в Україні». Сценарій достатньо складний. Але його могла б реалізувати молода й талановита ковельчанка Альона Малюга-Мельникова.

Про життя і боротьбу з ординцями гетьмана, князя Богдана Ружинського, я сподіваюсь, через роки 2-3 можна буде подивитися в кінотеатрах України. Кіносценарій вже пишемо.

Як зауважили читачі, в статті нема такого вислову як «Київська Русь». Його і не повинно бути! В 1721 році Московське царство вкрало в Русі назву і незаконно присвоїло собі чужу назву та історію, запровадивши назву «Київська Русь», щоб себе називати «Московською Руссю», «Древньою Руссю». Ну, не було їх, не існували вони ніколи ні в природі, ні на мапах. Русь — одна, це — наша Батьківщина-Україна! Це підтверджують і фотокопії гербів Королівства Польського, Великого князівства Литовського і Великого князівства Русь.

Хочу висловити щиру подяку за допомогу в підготовці матеріалу для написання статті та сценарію п‘єси працівникам читального залу Ковельської районної бібліотеки; Віктору Федосюку – луцькому художнику, автору герба і прапора Волинської області, міста Луцька і смт Шацька, шеврона 14-ої омбр та Юрію Майсаку – мешканцю Ковеля.

Петро ОБ’ЄДКОВ,
голова правління ГО «Відродження культурної спадщини Волинського Полісся»

Газета "Вісті Ковельщини" 26 квітня, 2018 р.

#ІсторіяКовеля #АндрійКурбський

Коментарі

Читайте також

«Мандруюча книга» з бульвару Лесі Українки помандрувала до міської гімназії Ковеля

«Мандруюча книга» з бульвару Лесі Українки помандрувала до міської гімназії Ковеля
Аби врятувати бібліотеку під відкритим небом, ініціатори її встановлення та міська влада вирішили перемістити унікальну конструкцію давнього символу міста Ковеля до навчального закладу.