Ковельський Палац культури імені Тараса Шевченка, який був відкритий до 175-річчя великого українського поета-кобзаря, вже тривалий час не опалюється, - пише сайт ПроКовель.


Втім, незважаючи на цю комунальну незручність, заїжджим естрадним знаменитостям, які тут частенько виступають, таки вдається в зимовий період збирати повний зал своїх шанувальників. До речі, один із найбільших залів Волині. Щоправда, пізніше люди в соцмережах жаліються, що в приміщенні Палацу надто холодно, адже там температура повітря навіть нижча, ніж на вулиці.

У розмові з кореспондентом інтернет-видання ПроКовель президент підприємства «Ковельсільмаш», член виконавчого комітету Ковельської міської ради Микола Заікін повідомив, що даний культурний об’єкт перебуває на балансі ТОВ «Камертон». У 2014 році Господарським судом Волинської області його було визнано банкрутом, а отже розпочалася процедура ліквідації товариства.

Для збереження даного об’єкту, хоча б в такому стані, як він є тепер, та на утримання його охоронної служби, доводиться щорічно витрачає 150-200 тисяч гривень.

За словами Заікіна, Палац культури імені Тараса Шевченка, який нині перебуває у заставі, він готовий продати. Більше того, він зізнався, що взагалі не розглядає можливості безкоштовно передати у власність громади міста культурну споруду, тому що вже має гіркий досвід такої співпраці.

До слова, з історії Ковеля відомо, що в 1942 році на території, де в 70-тих роках тодішня влада почала зводити Палац культури, німецькі окупанти вчиняли масові розстріли євреїв. Тепер єврейська міжнародна община виступає за те, аби дане місце увіковічнити. Ймовірно, що саме з цієї причини Микола Заікін і не відкидає можливості переведення Палацу культури у молитовний будинок.

«Майбутнє будинку буде елементарно простим, інтересним. Є два варіанти: або наші акціонери його розберуть, або ще гірший варіант, що на місці цього будинку поставлять молитовний дім. Це буде інтересно, коли приїдуть з Канади чи Європи, і ми його продамо. І там зроблять молитовний дім. Ото буде красиво для Ковеля», - припустив такий перебіг подій Микола Заікін.