Пошукова група Ковельської СЮТур (Дорошев О., Рижко Ю., Строчук Д., Пастух Д., Пастух О.) взяла участь у Всеукраїнській краєзнавчій експедиції «Моя Батьківщина – Україна». Учасники активно працювали над темою «Розвиток українського бойового мистецтва в Ковелі». Про це повідомляє Ірина Челяда на сторінці Ковельські туристи у Фейсбук.

Під час краєзнавчо - дослідницької роботи юні краєзнавці зустрілися з заступником Волинського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Федерація українського рукопашу гопак» та тренером цього виду одноборства Сергієм Дружиновичем та тренером-інструктором рукопашу гопак в спортивному клубі «Січ» Олексієм Смалем, побували на їх тренуваннях (зокрема Пастух Дмитро відвідував їх більше місяця), були учасниками змагань з Рукопашу гопак (Рижко Юрій, який займався цим національним видом спорту два роки та Строчук Денис (трохи менше)), таборувалися в міжобласному наметовому національно-патріотичному таборі "Волинська Січ" на Світязі та в центрі НПВ "Волинська Січ" с.Городелець (Дорошев Олександр). Крім цього, опрацювали літературні джерела та інтернет-ресурси на дану тематику.

За результатами дослідницько-пошукових робіт визначили, що історія бойової культури нашого народу така давня, як і він сам, кров’ю виписана на пергаменті людства. Для наших пращурів уміти битися, володіти бойовими прийомами було звичним і природнім, адже велику частину свого життя вони проводили у війнах та походах. Значного піднесення бойова культура досягла у часи Запорізької Січі.

Коли козак потрапляв на Січ, його одразу скеровували на навчання – читати-писати, грати на музичних інструментах і — танцювати. Під час танцю козаки відпрацьовували основні бойові елементи — блискавичну швидкість, потужні удари рук і ніг, сталеву стійку й тактику, характер і емоційній заряд. Декілька років таких танців, і хлопчина перетворювався на справжнього воїна. Бо виконувати такі рухи без натренованого тіла просто неможливо.

Вивчати і відроджувати старовинні традиції українських бойових мистецтв у середині 80-х років розпочав Володимир Пилат, котрий, будучи фанатом бойових мистецтв, почав досліджувати бойову культуру українського народу. Саме він з колом однодумців почали досліджувати цю систему. Його увагу привернули народні танці, зокрема всім відомий гопак, у якому він виявив елементи бойової техніки – удари ногами у стрибку, підсікання, «повзунці», «присядки» й інші прийоми. Пізніше саме вони і лягли в основу технічного арсеналу відродженого єдиноборства. Невдовзі були набрані перші учні і у другій половині 80-х років почалися тренування відродженою національною системою, яка отримала назву «Бойовий гопак».

З 1993 року почала діяти Школа бойового гопака і у м. Ковелі. Першим тренером був Валерій Черняков. До занять були залучені діти, підлітки, а згодом і дорослі. Нащадки козаків старанно займалися тренуванням, брали участь у змаганнях різного рівня, звідки привозили призові місця, брали активну участь в громадському житті міста, проводячи різноманітні акції та показові виступи, а також були учасниками навчально - вишкільних семінарів та оздоровчо-спортивних таборів. Зокрема такий табір «Волинська Січ» існував поблизу с. Миляновичі Ковельського району з 2003 року. Пізніше його місце розташування перемістилося до о. Світязь, де існує і дотепер.

Після того як з'явилося відгалуження український «Рукопаш гопак», то з 2009 року у Ковелі стали займатися саме цим видом бойового мистецтва. На базі МГО МФ ”Наше майбутнє” був створений Волинський осередок Рукопаш Гопак, який очолив Дмитро Ткачук.

Ковельські гопаківці є постійними призерами змагань різного рівня, активними учасниками навчально - вишкільних семінарів та таборів.

Рукопаш гопак – один із засобів військово-прикладних навичок, що сприяють усебічному розвитку, оздоровленню, підвищенню майстерності у володінні методами боротьби з ворогом та готовності до оборони Вітчизни, що сьогодні дуже актуальне.

Уже більше 27 років ковельчани пробуджують у собі дух великих предків – козаків, займаючись українським бойовим мистецтвом!