Електронне урядування є однією із визначальних умов ефективного реформування державних інституцій, публічної влади, розвитку процесів демократизації в умовах інформаційного суспільства. Е-демократія – це інструмент, який оптимізує відносини між владою і громадянами в умовах е-урядування.

Основним завданням е-демократії є реалізація прозорості дій влади, залучення громадян до управління процесами та сприяння формуванню громадської позиції. Підвищення прозорості влади можна досягнути за допомогою використання Е-доступа. Для підвищення участі існують такі інструменти, як Е-консультації, Е-петиції, Е-голосування.

Одним з найважливіших питань Е-урядування є електронна демократія, суть якої полягає в застосуванні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для широкого залучення громадян у громадсько-політичне життя. Однак самі по собі технології не забезпечують участь громадян у прийнятті рішень, оскільки вони являють собою лише інструмент в руках суспільства. Технології є допоміжним засобом, а не шляхом розв’язання проблем. Для Е-демократії визначальним є воля і голос народу, а для забезпечення доставки цього голосу посадовцям і слугує феномен Е-демократії.

Основною метою Е-демократії є невпинне зростання активності членів суспільства в обговоренні різноманітних проблем. Інтерактивне спілкування із органами державної влади та місцевого самоврядування сприятиме значно активнішій участі громадян в житті країни.

Е-демократія реалізовується за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, що дозволяє, з однієї сторони, змінити лише технологічний бік подання заяв, звернень, запитів органам влади від імені громадян, а з іншої сторони, електронна демократія дозволяє залучити громадян до участі у процесах управління, різноманітних суспільно-політичних завдань.

Також слід задуматися над тим, що головні перепони на шляху становлення Е-демократії в Україні вбачаються не в техніці, а в ставленні до проблеми, осягненні Е-демократії як інструменту ефективного зв’язку між суспільством і владою. Розв’язання проблеми лежить у площині людських взаємостосунків, прагнень і громадян, і влади всіх рівнів модернізувати країну, залучивши до управління суспільство. Безперечно, державні структури з кожним роком наближаються до застосування електронної демократії в управлінні. Це вимога часу, яку неможливо обійти. Численні приклади з практики інших держав це підтверджують.

З часів античної Греції демократію гарантує лише найширша участь громадян, але професіоналізація державного управління звужує поле для такої участі. Прийняття важливих управлінських рішень одноосібно чи навіть колегіально політиками та посадовцями послаблює інтерес громадян до публічної політики, а зниження громадянської активності дає змогу посадовцям розширювати поле своїх повноважень та створює умови для зловживання владою. Таким чином, демократія без життєвого простору для її здійснення стає суто символічною, замість того, щоб бути демократією участі.

У символічно демократичному світі основна взаємодія між громадянином і владою здійснюється в обмеженому та офіційно врегульованому просторі виборчої кабінки, де перші користуються своєю владою протягом кількох секунд. Проте відразу після цього влада, легітимізована виборами, починає діяти через посередників і залишає громадян тільки спостерігачами. Громадяни, що відокремлюються від процесу вироблення політики і лише зрідка голосують за лідерів, мають такий слабкий зв’язок з демократією, що сам політичний процес стає здебільшого адміністративно-управлінським.

"Сьогодні більше людей, ніж будь-коли, можуть голосувати, але найменше, ніж будь-коли за всю історію цього універсального права, ним користуються", — зауважує Професор Оксфордського університету Стівен Коулман.

Для того щоб в умовах демократії висловити свою думку, громадяни повинні мати доступ до якомога більших джерел інформації, не обмежуючи себе відредагованими повідомленнями або заголовками про обрані політиками рішення. Людям потрібен доступ до ресурсів, які давали б їм змогу самим робити певні висновки. Таким чином, першим завданням електронної демократії у країнах, що стали на шлях демократизації, має бути посилення інформаційної прозорості.

Визначальними елементами участі громадян в управлінні державою із використанням інформаційно-комунікаційних технологій є:

- розміщення інформації про діяльність влади на сайтах органів влади (Е-інформування);

- інтерактивне обговорення громадянами на сайтах органів влади проблем розвитку суспільства (Е-консультації);

- реагування влади на Е-петиції громадян (Е-прийняття рішень)

Елементи, які забезпечують результативність запровадження Е-демократії:

- Ініціатива та бажання здійснити зміни. Люди мають прагнути брати участь у процесі прийняття рішень задля досягнення змін у громаді. Часто ініціатива відходить від громадян у тому разі, коли вони відчувають, що наслідки ухвалених владою рішень безпосередньо впливатимуть на їх життя.

- Відданість справі. Громадяни мають бути наполегливими та відданими справі. Вони також не повинні здаватися після першої невдачі.

- Знання методів участі громадськості. Усі зацікавлені сторони мають бути поінформовані про методи участі громадськості, особливості їх упровадження та потенційні результати.

- Обізнаність та освіта. Громадяни мають бути обізнаними зі своїми правами та обов’язками щодо співпраці з владою та впливу на процес прийняття рішень.

- Співпраця з місцевою владою. Представники місцевих органів влади мають навчитися спілкуватися з громадянами, бути неупередженими та ставитись із розумінням до їхніх потреб.

- Планування та впровадження. Усі зацікавлені сторони мусять співпрацювати для того, щоб без перешкод спланувати та здійснити зміни.

- Прозорість. Усі зацікавлені сторони мають бути чесними щодо кроків, до яких вони вдаються з метою справляння впливу на розв’язання проблеми. Особливо прозорою у своїх діях має бути місцева влада.

- Гнучкість. Гнучкість також є одним із основних компонентів конструктивної участі громадськості. Влада та громадськість мусять уміти домовлятися та співпрацювати з протилежною стороною.

- Залучення експертів. Упроваджувати методології участі громадськості необхідно за допомогою професійних експертів, зокрема, спеціалістів з громадянської просвіти, організації громадських слухань, проведення досліджень якості послуг тощо.

Найпростішою формою електронної демократії є організація голосування через світову мережу. Це спосіб, який вимагає лише чисто технічних рішень, таких як ідентифікація виборця, захищені протоколи даних та моніторинг ходу голосування.

Е-демократія не може вважатися панацеєю від усіх проблем демократії або суспільних комунікацій, але вона, безсумнівно, сприяє розвитку двох, на сучасному етапі нероздільних історичних проектів – демократії та Інтернету. Отже, Е-демократія має посісти гідне місце та увійти до порядку денного радикальних політичних реформ і стати складовою державного управління.

Можна зробити висновок, що ефективність Е-демократії залежить не насамперед від технологічного чи інфраструктурного чинників. Головною умовою результативності є участь громадян, їх бажання взяти участь в управлінні з метою розв’язання місцевих, регіональних та загальнонаціональних проблем. З боку влади такою умовою виступає готовність влади до відкритості й модернізації системи управління. Як наслідок, з обох боків підвищується відповідальність за прийняті рішення.