Набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». У зв`язку з введенням воєнного стану та веденням бойових дій на території України суттєво змінилась організація праці, що в свою чергу зумовило необхідність суттєвого перегляду чинного законодавства про працю, яке не було пристосовано до особливостей воєнного часу. Новим Законом регулюються окремі питання трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, зокрема, щодо укладення та розірвання трудових договорів, зміни істотних умов праці, переведення на іншу роботу, надання відпусток, максимальної тривалості роботи протягом тижня, оплати праці працівників тощо.
На кого поширюється Закон?
Закон визначає нові правила трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, які мають трудові відносини, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Важливо! Закон жодним чином не зачіпає права та гарантії військовослужбовців та мобілізованих співробітників. Всі положення щодо збереження заробітної плати та робочого місця зберігаються в повному обсязі.
Який строк дії Закону?
Закон набирає чинності з 24 березня 2022 року і діятиме до моменту припинення воєнного стану.
Як узгоджуються між собою положення, закріпленні Кодексом законів про працю та положення нового Закону?
Положення закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють трудові відносини інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням нового закону також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
На період воєнного стану спростили укладення трудових договорів
Роботодавець та працівник за згодою визначають форму трудового договору: усна або письмова. Тобто обов’язковість укладення письмових трудових договорів, перелік яких визначено ст. 24 КЗпП, на час воєнного стану скасовано.
Випробування під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників. Відтак, обмеження, передбачені ч.3 ст.26 КЗпП не застосовуються.
Роботодавці можуть укладати трудові договору з новими працівниками на строк дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
Ключові зміни у трудове законодавство:
Особливості переведення та зміни істотних умов праці на період дії воєнного стану
Роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди та без двомісячного попередження за таких умов:
- переведення здійснюється у місцевість у місцевість, де немає активних бойових дій;
- якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я;
- лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей;
- з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
Особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника на період дії воєнного стану
Працівник має право звільнитись за власним бажанням в день направлення роботодавцю заяви на звільнення, не попереджаючи завчасно роботодавця.
КЗпП передбачено, що у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Новим Законом, по суті, закріплено ще дві поважні причини для звільнення у строк про який просить працівник – ведення бойових дій у районах в яких розташовано підприємство, установа, організація та існування загрози для життя і здоров`я працівника.
Особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця на період дії воєнного стану
Роботодавець має право звільнити працівника:
- у період його тимчасової непрацездатності;
- у період перебування працівника у відпустці.
Виняток перебування працівника у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустці для догляду за дитиною.
Особливості встановлення та обліку часу роботи й часу відпочинку
Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень (в мирний час нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень). Скорочена тривалість робочого часу (для працівників, визначених статтею 51 КЗпП)— 50 годин.
П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями.
Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
На період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частина перша статті 65, частини третя – п’ята статті 67 та статті 71 – 73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.
Відтак, за новим Законом працівники можуть працювати до 60 годин на тиждень, всього з одним вихідним та без державних свят із виплатою тієї ж заробітної плати. При цьому роботодавець має право вимагати навіть більш тривалої роботи, яка, проте, вже оплачуватиметься як понаднормова робота.
Робота в нічний час (з 22:00 до 06:00), важка робота і робота із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземих роботах
Робота в нічний час буде відбуватись без скорочення тривалості на одну годину.
Виняток вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року та особи з інвалідністю, яким протипоказана така робота. Вони можуть залучатись до роботи у нічний час за їх згодою.
Жінки можуть залучатись до важких робіт, роботи із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також до підземних робіт, надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові й неробочі дні, направлятися у відрядження за їх згодою. Виняток становлять вагітні жінки й жінки, які мають дитину віком до одного року.
Оплата праці
Заробітна плата виплачується на умовах визначених трудовим договором. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати через воєнні дії виплата заробітної плати може бути відтермінована до моменту відновлення діяльності підприємства. Роботодавець звільняється від відповідальності за несвоєчасність виплати заробітної плати, якщо це зумовлено веденням бойових дій або дією інших обставин непереборної сили, однак не звільняється від обов`язку виплатити заробітну плату, коли це стане можливим.
Відпустки під час воєнного стану
Тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарних дні.
Роботодавець може відмовити працівнику, який залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури в наданні будь-якого виду відпусток. Виняток становитиме лише відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
На прохання працівника може надаватися відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку.
Призупинення дії трудового договору
Новий Закон визначає можливість призупинення трудового договору (роботодавець не надаватиме роботу, а працівник не виконуватиме її), що водночас не призводить до припинення його дії чи розірвання. Варто зазначити, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Особам з інвалідністю забезпечується повне й рівне здійснення ними всіх прав та основоположних свобод людини в усіх сферах суспільного життя. Дискримінація осіб з інвалідністю відповідно до законодавства забороняється, у тому числі й під час реалізації ними права на працю.
Забезпечення доступного середовища для маломобільних груп населення, включаючи осіб з інвалідністю, є одним з соціально-економічних завдань, яке зачіпає права і потреби мільйонів громадян країни. Детальніше про доступність будівель для мало мобільних людей розповідає фахівець системи БПД.