Фізичні вправи для людей із проблемами серця

Чи можна займатися фізичними вправами при сильній задишці, після інфаркту міокарда чи інших проблемах із серцем?

При таких захворюваннях займатися вправами заважає лише страх, який найчастіше позбавляє розуму. Спробуємо розібратися у цих питаннях.

Перше, на що потрібно звернути увагу, — це саме поняття «навантаження». Воно буває шкідливим та корисним. Найважчим, а часом і шкідливим навантаженням, особливо для «сердечників», є вага власного тіла, з яким не справляються м’язи або м’язова система цього ж тіла через їхню атрофію або м’язову недостатність — тобто якщо ви «розгубили» м’язи на своєму життєвому шляху.

У тілі людини близько 700 м’язів вони складають близько 60% всього тіла. Вмирають, атрофуються м’язи поступово, а не одразу. І відбувається це непомітно.

Річ у тому, що ті ж м’язи спини, що «опікають», «живлять» хребетний стовп, працюють на його забезпечення лише в тому випадку, якщо за ними стежать профілактично. Це як техобслуговування машини: якщо техогляд вчасно не проходити, то рано чи пізно машина не поїде. І якщо людина не підтягується, то її м’язи спини слабшають і перестають тримати хребет, але при цьому болять і болять доти, доки повністю не атрофуються.

Вправи на підлозі

Людям із хворим серцем рекомендується підтягуватися... лежачи на підлозі! Для цього можна використовувати гумові амортизатори. У цьому випадку працюють тільки руки та пояс верхніх кінцівок, а всі силові фази руху підтягування на підлозі робляться на видиху «Хаа!». Це обов’язкова умова: таке діафрагмальне дихання розслаблює глибокі м’язи тулуба, тим самим знижуючи внутрішньогрудний та внутрішньочеревний тиск, покращуючи кровотік.

Саме скелетні м’язи тулуба фізіологи називають периферичним серцем, внутрішньоорганним серцем, що складається з 700 (у здорових людей) або 200 (при їхній атрофії) маленьких «сердець». Кожен скелетний м’яз - це маленький «насос», що хитає кров, маленьке «серце». Уявіть лише: у нас їх близько 700, а оскільки всі м’язи пронизані судинами (і кровоносними, і лімфатичними), вони качають кров, але за однієї умови - їх треба змусити це зробити.

Міокард, тобто серцевий м’яз, той самий насос, тільки працює автоматично, без підключення свідомості та волі. Але якщо скелетні м’язи працюють мало (рідко і недостатньо), що призводить до їхньої поступової атрофії, такого «автомата» вистачає лише до 35-40 років. Далі – пігулки.

Якщо почати підтягуватися «лежачи», вести щоденник занять, поступово збільшуючи кількість рухів, а потім і кількість гумових амортизаторів, то настане момент, коли ви зможете підтягуватися на турніку в отворі дверей вже сидячи, потім з опорою на прямі ноги (на п’яти). Це свідчить про збільшення ваших функціональних можливостей.

Всі вправи потрібно робити в одному ритмі, з діафрагмальним диханням («Хаа») та зі збільшенням загальної кількості серій. Під час цих вправ поступово відновлюється серцевий ритм. Дуже складно зустріти хворих з аритмією, які відновили ритм серця за допомогою таблеток, але людей з відновленим серцевим ритмом, які виконують правильні, призначені лікарем вправи протягом 6-12 місяців, можна бачити постійно. Виконання подібних вправ знімає навантаження з хворого серця, оскільки кров судинами перекачує не міокард, а скелетні м’язи. Але їх треба змусити качати кров судинами! Тобто треба виконувати ці вправи.

Звичайно, одних підтягувань недостатньо – серцю допомагають м’язи ніг, що транспортують кров знизу догори, до серця. Людина старіє ногами, а не роками. У більшості людей вже після 40, не кажучи про 50, жахливо слабшають ноги. І кров «застряє» у ногах! Ось і виникає ішемічна хвороба серця, пов’язана з недостатнім надходженням кисню до судин серця, тобто зниженням швидкості та об’єму кровотоку через ослаблені ноги, в яких через нестачу м’язових скорочень затримується до 70% венозної крові.

До цього додаються артрити та артрози кульшових, колінних суглобів, плоскостопість, подагра та шпори, з якими ні бігати, ні ходити не виходить. До цього додається ще й надмірна вага, а до неї задишка...

Що робити у таких випадках? Відповідь є: вправи на підлозі із гумовими амортизаторами. Принцип той самий: поступовість та послідовність.

Що дають вправи на підлозі хворому серцю?

Головне — знімається осьове навантаження із суглобів ніг та з хребта, а ноги фактично «біжать, йдуть, присідають». Ці вправи декомпресійні, тому при їх виконанні суглобові поверхні не труться одна про одну. Всі напруження м’язів робляться в ритмі і на видиху «Хаа», і це теж можна назвати навантаженням, але навантаженням правильним, корисним, що перешкоджає атрофії м’язів і покращує кровотік, який знімає навантаження з серця. Це особливо важливо, якщо серце вже перенесло шунтування, стентування, встановлення кардіостимулятора або інфаркт міокарда. Так! Ці вправи потрібні хворому серцю!

Але важливо знати, що навіть після цих «невинних» вправ хворітимуть м’язи живота, спини, ніг, міжреберні. Але ці адаптивні (тобто нормальні) болі більшістю хворих сприймаються як загострення основного захворювання серця, хоча це не так.