Чи потрібна операція при сколіозі чи викривленні грудного відділу хребта?
Операція при сколіозі чи викривленні грудного відділу хребта
Не розглядатимемо всі види сколіозів та кутів викривлення. Розглянемо лише два варіанти можливих дій:

1) робити операцію на хребті з метою корекції (випрямлення) хребетного стовпа за допомогою закріплення на ньому різних корегуючих металевих конструкцій;

2) не виконувати хірургічну корекцію при сколіозі та зайнятися природною корекцією.

Підлітковий сколіоз

Теорій, що пояснюють появу у дитячому віці сколіозу, досить багато, але жодна з них не стала основною. Всі вони мають умоглядний характер, тому що розглядають тільки кісткову частину хребетного стовпа (лінію хребців) і жодних коментарів про роль м’язів хребта, які погано працюють, а також про їх взаємодію з м’язами пояса верхніх і нижніх кінцівок не наводиться. Крім того, не надається значення і питанням вікової фізіології, тобто впливу хребетного стовпа та всіх його анатомічних елементів на розвиток інших органів та систем у період дорослішання (пубертатного періоду – періоду статевого дозрівання): у дівчаток це 13-15 років, у хлопчиків 14-16 років. У деяких випадках у дівчат цей період може настати раніше.

Завдяки рентгенівським знімкам, покреслених лініями під різними кутами, визначається від 1-го до 4-го ступінь сколіозу. Але навіть школяр знає, що за будь-якого захворювання треба усувати причину, а не наслідок. Рентгенівський знімок показує лише наслідок, тобто викривлену лінію змінених хребців. Звичайно, кісткова тканина є головною складовою скелета, вона виконує опорну функцію по відношенню до м’язових структур, які кріпляться до кісток. Але саме м’язи формують систему важелів, які множать зусилля, створювані людиною, перетворюючи їх на рухи тіла. Тобто м’язи рухають кістками, а ті лише утримують ці м’язи, завдяки чому, до речі, стають міцнішими. Як працюють м’язи - такими й стають кістки: якщо м’язи працюють погано, то кістки слабкі, і хребці викривлені. А якщо вони працюють добре, то і скелет міцний, і сильні важелі.

Але який сенс у вимірюваних рентгенологами кутах хребців та їх ротації, якщо м’язів на цих знімках не видно (м’язи складаються з води на 75-80%, і рентгенівські промені проходять їх наскрізь, не відбиваючись на знімках) і сила їх не може бути виміряна? Якщо структура розглядається без розуміння функції, то структура розглядається неправильно. Кістки - це структура. М’язи – це функція!

У підлітка зі сколіозом відзначається асиметрія розвитку і поверхневих м’язів. Ортопеди у зв’язку з цим дають асиметричні вправи чи одягають дітей у корсети зі спробою насильницького «виправлення» м’язових груп. Асиметричні вправи створюють нові м’язові валики, а корсети здавлюють тіло, заважаючи внутрішнім органам. Лікарі наполягають на хірургічній корекції: вставляють у хребет різноманітні металеві конструкції. Але вирівняти хребет все одно не виходить: хребці починають гуляти в цих конструкціях. Крім того, при хірургічній корекції на дітей дивитись страшно: по всій спині грубий рубець від шиї до таза. Трохи пізніше з’являється ціла група захворювань, пов’язаних з деградованими м’язами: болі в спині та... нові викривлення вище або нижче корегуючої системи.

А що тоді? Нова операція? Нові рубці, нові страждання та... нові хвороби? Тут відзначаються і захворювання крові, зниження імунітету, і закріплення психологічної неповноцінності.

Вправи по системі лікувальної фізкультури практично не дають результатів, адже зусилля створюють м’язи, використовуючи кістки як... важелі?! Тобто зусилля неабиякі, і простими вправами та переміщеннями тіла у просторі гімнастичного залу завдання не вирішити. Якщо м’язи рухають кістки, а кістки – це скелет, то яке необхідно створити зусилля, щоб розгорнути кістки (хребці) у різні боки? В сколіозі, що сформувався, який формується у дівчаток вже до 11-13 років, а у хлопчиків — до 14 років, розгорнути кістки неможливо. Тому будь-які спроби розгорнути хребці насильно в інший бік є безглуздими та шкідливими! Треба навчитися жити із такою спиною. Але чи можливо це?

Анатомія хребта

Щоб це зрозуміти, треба просто проаналізувати функціональну анатомію хребта, яка розповість, що в хребті, крім кісток, існують три групи м’язів тільки по задній поверхні (глибокі, проміжні, поверхневі), причому навколохребетні м’язи (глибокі) характеризуються тим, що чим вони глибше, тим коротші та сильніші. Крім того, існують і бічні м’язи (квадратний і поперековий), що нахиляють тіло убік. І м’язи передньої поверхні хребта - м’язи черевної стінки (пряма та поперечна). А також внутрішні та зовнішні косі м’язи тулуба. Ротація (скручування) хребців відбувається саме внаслідок хребетних м’язів (глибоких), а також широких і косих м’язів живота.

Вікова фізіологія пояснює, що після народження у маленької людини насамперед формуються хрящі та глибокі м’язи. Хрящова тканина поступово перетворюється на кісткову, а глибокі м’язи сприяють розвитку та формуванню поверхневих м’язів. Правильне формування скелета залежить від правильного фізичного розвитку на ранньому віці. А правильний фізичний розвиток залежить від занять із малюком правильною гімнастикою, що забезпечує правильний розвиток скелета, глибоких м’язів спини та м’язів живота.

Але хто з батьків регулярно займається з малюком фізичними вправами на кшталт підтягування, гіперестезії, «присідання» лежачи? Річ у тому, що саме при виконанні цих вправ з немовлям можна виявити функціональну асиметрію розвитку глибоких м’язів, які, своєю чергою, і забезпечують правильний або неправильний розвиток хребта.

Відповідальність батьків

У початковому періоді життя дитина завжди штовхається краще однією ногою або хапається однією рукою. Це функціональні показники дисплазії (недорозвитку) м’язів однієї сторони тулуба. Якщо при виконанні вправ на це звернути увагу і вчасно (тобто в період активного зростання дитини - перший рік життя) зайнятися з нею коригуючою гімнастикою, що змушує працювати саме недорозвинені кінцівки, гімнастикою, що вимагає регулярності, сміливості та знань батьків, то наслідків у вигляді сколіозу не буде. Якщо не звернути на це уваги та ростити дитину, оберігаючи її, як кришталеву вазу, боячись вправ, — чекай на лиха. І біда прийде у віці 11-13 років (для дівчаток) і 14-16 років (для хлопчиків) у вигляді сколіозу різного ступеня виразності. Тобто в період бурхливого росту кісткової тканини, яка росте сама по собі, без зусиль з боку організму, що різко росте, а м’язи розвиваються тільки завдяки вправам.

Потрібно активно займатися профілактикою сколіозу, розвиваючи м’язи тулуба: рук, ніг і спини. Якщо цього не робити, то у дівчаток та хлопчиків у підлітковому віці з глибини тіла «на арену» виходять недорозвинені з одного та сильні з іншого боку навколохребетні м’язи. Вони й скручують хребет, а кістки лише множать зусилля, створювані скелетними м’язами. Ось вам і сколіоз у дитини, батьки якої їм не страждали. Просто вони не займалися дитиною. Бувають, звичайно, ще й травми, і... мануальні терапевти, які заважають правильно розвиватися хребту, і ортопеди, що призначають шини при так званих дисплазіях кульшових суглобів. Але їхня частка відповідальності за розвиток сколіозу значно менша, ніж лінивих батьків.