Топологія кільце

Топологія кільце характеризується з'єднанням усіх вузлів каналами зв'язку в нерозривне кільце, по якому передається інформація. З'єднання здійснюється підключенням виходу однієї робочої станції зі входом іншої робочої станції.

У кільцевій топології кожна робоча станція бере активну участь у пересиланні інформації, і у разі виходу з ладу хоча б однієї з них, вся мережа перестає працювати.

Як і в шинній топології, кількість абонентів у кільці може бути досить великою. Оскільки в кільцевій топології немає конфліктів і відсутній центральний абонент, який може бути перевантажений потоками інформації, вона має високу стійкість до перевантажень, забезпечує впевнену роботу з великими обсягами переданої інформації.

Як і у випадку зірки, на кожній лінії зв'язку працює тільки один передавач і один приймач (зв'язок типу точка-точка), що дозволяє відмовитися від застосування зовнішніх термінаторів.

Кожен комп'ютер в кільці виступає в ролі репітера, тобто ретранслює (відновлює, підсилює) надісланий до нього сигнал, тому загальне згасання сигналу у всьому кільці не має ніякого значення, важливо тільки згасання між сусідніми комп'ютерами кільця.

До основних переваг кільцевої топології можна віднести:

- відсутність додаткового обладнання;

- простоту установки;

- стійка робота без істотного падіння швидкості передачі даних при інтенсивному завантаженні мережі.

Недоліки кільцевої топології:

- активна участь кожної робочої станції мережі;

- вимикання мережі при підключенні нової робочої станції;

- складність пошуку несправностей;

- складність конфігурації і настройки;

- необхідність мати дві мережеві плати на кожній робочій станції.

Найбільш широке застосування отримала в волоконно-оптичних мережах. Використовується в стандартах FDDI, Token ring.