Доброта людей безмежна
Дуже складні часи переживає наш народ. Економічна криза поставила на межу виживання переважну більшість людей. Та ще неабиякі випробування принесла війна на Сході України.
Гинуть мужні захисники — цвіт нації. Неминуче горе приходить в українські сім'ї. Люди гуртуються та об'єднуються, щоб зарадити горю, по можливості допомагають, чим можуть, тим, кому найважче.
Здавалося б, у такій ситуації не до братів наших менших — тварин. Та мій песимізм щодо цього розвіявся конкретним прикладом.
Півтора місяця тому "нічия" собака на дачах привела семеро щенят. Ми, як могли, годували їх, бо ж у розпалі зима — холод і голод для них.
З певною надією, щоб якось допомогти тваринкам, я розмістила це веселе і дружне сімейство в Інтернеті. Люди почали відгукуватися з пропозицією забрати гарні малі створіння. Не відразу, та все ж, шість «хлопчиків» забрали добрі, милосердні люди. Залишилася одна самочка.
Аж телефонує не молода (по голосу) ковельчанка і цікавиться, як справи з цуценятами, чи беруть їх, бо вона з сім'єю дуже переживає за них. І сказала, що буде і надалі молитися, щоб знайшло собі «дім» й останнє щеня. Цей дзвінок мене вразив до глибини душі. А наступного дня юнак з Володимира-Во-линського забрав цю собачку.
З цього я роблю висновок, що людські доброта, милосердя не мають меж. Може, і в нас колись законами встановиться цивілізовано ставлення до тварин, як у європейських країнах...
#БезпритульніТварини
Гинуть мужні захисники — цвіт нації. Неминуче горе приходить в українські сім'ї. Люди гуртуються та об'єднуються, щоб зарадити горю, по можливості допомагають, чим можуть, тим, кому найважче.
Здавалося б, у такій ситуації не до братів наших менших — тварин. Та мій песимізм щодо цього розвіявся конкретним прикладом.
Півтора місяця тому "нічия" собака на дачах привела семеро щенят. Ми, як могли, годували їх, бо ж у розпалі зима — холод і голод для них.
З певною надією, щоб якось допомогти тваринкам, я розмістила це веселе і дружне сімейство в Інтернеті. Люди почали відгукуватися з пропозицією забрати гарні малі створіння. Не відразу, та все ж, шість «хлопчиків» забрали добрі, милосердні люди. Залишилася одна самочка.
Аж телефонує не молода (по голосу) ковельчанка і цікавиться, як справи з цуценятами, чи беруть їх, бо вона з сім'єю дуже переживає за них. І сказала, що буде і надалі молитися, щоб знайшло собі «дім» й останнє щеня. Цей дзвінок мене вразив до глибини душі. А наступного дня юнак з Володимира-Во-линського забрав цю собачку.
З цього я роблю висновок, що людські доброта, милосердя не мають меж. Може, і в нас колись законами встановиться цивілізовано ставлення до тварин, як у європейських країнах...
#БезпритульніТварини