Про безпеку в громаді
Днями Україна святкувала День поліції. Свято пройшло майже непомітно, без офіційних урочистостей і звичної для подібних офіційних дат помпи.
Правоохоронні органи нині не в тренді. Хуліганів тепер важко налякати дзвінком на 102, хлопчаки більше не мріють стати поліцейськими. А термін "честь мундиру" викликає в пересічного українця лише іронічну посмішку.
Ба більше - в суспільстві сформувався запит на поливання брудом служителів правопорядку - це модно, це лоскоче самолюбство та додає удаваної собівартості.
Будь-який старшокласник, який освоїв інстаграм, вважає своїм святим обов'язком образити поліцейського - нахамити, облаяти, обізвати, обплювати. І обов'язково - зафільмувати цей процес та викласти відео в соціальні мережі.
Поліцейські зацьковані суспільством та загнані "під плінтус".
До поліції й справді багато питань, чимало з них - риторичні. Зрештою - як і до будь-якої державної інституції в сучасній Україні.
Але мусимо визнати - це єдиний на сьогодні орган державної влади в Україні, який охороняє суспільний порядок та гарантує безпеку в громаді. Нерідко - поклавши на алтар служби своє здоров'я (як мінімум).
Боротьба з вуличним хуліганством, розслідування крадіжок, пограбувань, інтернет-шахрайства, патрулювання доріг, - усе це є невід'ємними складовими безпеки в громаді.
Але ніхто, окрім органів правопорядку, цим займатися не хоче і не може. Ані громадські організації, ані блогери, ані бродячі активісти чи борці з корупцією. Навіть учасники АТО не стоять в черзі аби записатися в дружинники та добровільно патрулювати вулиці нічного міста.
Побудова безпечної та комфортної громади неможлива без професійної поліції, як інституції. І хоча рівень корумпованості та некомпетентності органів правопорядку є, вочевидь, ще дуже високим, не менш високим є і суспільний запит на якісну поліцію.
А запит, як відомо, неминуче породить пропозицію. Та лише тоді, коли такий запит буде трансформований в суспільний тиск та громадський контроль.
#Безпека
Правоохоронні органи нині не в тренді. Хуліганів тепер важко налякати дзвінком на 102, хлопчаки більше не мріють стати поліцейськими. А термін "честь мундиру" викликає в пересічного українця лише іронічну посмішку.
Ба більше - в суспільстві сформувався запит на поливання брудом служителів правопорядку - це модно, це лоскоче самолюбство та додає удаваної собівартості.
Будь-який старшокласник, який освоїв інстаграм, вважає своїм святим обов'язком образити поліцейського - нахамити, облаяти, обізвати, обплювати. І обов'язково - зафільмувати цей процес та викласти відео в соціальні мережі.
Поліцейські зацьковані суспільством та загнані "під плінтус".
До поліції й справді багато питань, чимало з них - риторичні. Зрештою - як і до будь-якої державної інституції в сучасній Україні.
Але мусимо визнати - це єдиний на сьогодні орган державної влади в Україні, який охороняє суспільний порядок та гарантує безпеку в громаді. Нерідко - поклавши на алтар служби своє здоров'я (як мінімум).
Боротьба з вуличним хуліганством, розслідування крадіжок, пограбувань, інтернет-шахрайства, патрулювання доріг, - усе це є невід'ємними складовими безпеки в громаді.
Але ніхто, окрім органів правопорядку, цим займатися не хоче і не може. Ані громадські організації, ані блогери, ані бродячі активісти чи борці з корупцією. Навіть учасники АТО не стоять в черзі аби записатися в дружинники та добровільно патрулювати вулиці нічного міста.
Побудова безпечної та комфортної громади неможлива без професійної поліції, як інституції. І хоча рівень корумпованості та некомпетентності органів правопорядку є, вочевидь, ще дуже високим, не менш високим є і суспільний запит на якісну поліцію.
А запит, як відомо, неминуче породить пропозицію. Та лише тоді, коли такий запит буде трансформований в суспільний тиск та громадський контроль.
#Безпека
