Вічна пам’ять Герою: ковельчани віддали останню шану Віталію Наумчуку
Ой, то не дощ! Сльозами небо плаче! З душі на волю рвуться біль і гнів.
Бо плине по Тисині чорна кача, несе від нас у інший світ синів…
Сьогодні ковельчани прощались з Героєм Віталієм Наумчуком. Він загинув, захищаючи Україну, на Донеччині. Йому було лише 42. Доповідає офіційний сайт Ковельської міської ради.
До того, як Віталій потрапив на фронт, його справжньою зброєю були слюсарне знаряддя та інструменти з різьби по дереву. Адже закінчивши школу №6, він навчався цьому ремеслу в Камінь-Каширському ліцеї.
Працював довгий час на будівництві у різних організаціях України, останнім часом – у рідному Ковелі: пасажирському вагонному депо “Ковель”, РЖКП №1.
5 травня 2023 року Віталій Наумчук був мобілізований. А 24 червня його життя обірвала війна.
Серце крається, коли дивишся, як ридає мама, обіймаючи обома руками домовину з тілом свого рідного сина.
– Ця площа бачила уже стільки сліз, але війна триває. Вона забирає життя найкращих синів і дочок. Віталій не був професійним військовим, але він з честю виконав свій громадянський обов’язок. На жаль, додому він повернувся на щиті. Сьогодні ми тут, щоб розділити біль втрати з мамою та сестрою захисника. Ми повинні продовжувати підтримувати наші Збройні Сили, наш захист, бути достойними пам’яті нашого Героя, — говорив міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.
Для своїх колег — працівників РЖКП №1, Віталій запам’ятався усміхненою, хорошою людиною.
Глибокі співчуття від колективу рідним і близьким висловив начальник підприємства Віктор Солов’янчук.
Люди навколішках дякували захиснику, Герою, людині, українцеві.
Спочивай з миром. Царство небесне та вічна тобі слава!
Поховали Віталія Наумчука на Алеї Героїв міського кладовища.
Бо плине по Тисині чорна кача, несе від нас у інший світ синів…
Сьогодні ковельчани прощались з Героєм Віталієм Наумчуком. Він загинув, захищаючи Україну, на Донеччині. Йому було лише 42. Доповідає офіційний сайт Ковельської міської ради.
До того, як Віталій потрапив на фронт, його справжньою зброєю були слюсарне знаряддя та інструменти з різьби по дереву. Адже закінчивши школу №6, він навчався цьому ремеслу в Камінь-Каширському ліцеї.
Працював довгий час на будівництві у різних організаціях України, останнім часом – у рідному Ковелі: пасажирському вагонному депо “Ковель”, РЖКП №1.
5 травня 2023 року Віталій Наумчук був мобілізований. А 24 червня його життя обірвала війна.
Серце крається, коли дивишся, як ридає мама, обіймаючи обома руками домовину з тілом свого рідного сина.
– Ця площа бачила уже стільки сліз, але війна триває. Вона забирає життя найкращих синів і дочок. Віталій не був професійним військовим, але він з честю виконав свій громадянський обов’язок. На жаль, додому він повернувся на щиті. Сьогодні ми тут, щоб розділити біль втрати з мамою та сестрою захисника. Ми повинні продовжувати підтримувати наші Збройні Сили, наш захист, бути достойними пам’яті нашого Героя, — говорив міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.
Для своїх колег — працівників РЖКП №1, Віталій запам’ятався усміхненою, хорошою людиною.
Глибокі співчуття від колективу рідним і близьким висловив начальник підприємства Віктор Солов’янчук.
Люди навколішках дякували захиснику, Герою, людині, українцеві.
Спочивай з миром. Царство небесне та вічна тобі слава!
Поховали Віталія Наумчука на Алеї Героїв міського кладовища.
