Ковельська громада попрощалася з Ігорем Ляшком та Олексієм Кравчуком
У Ковелі на площі Героїв Майдану відбулася церемонія прощання з двома загиблими захисниками — Ігорем Ляшком та Олексієм Кравчуком. Громада вшанувала їхню пам’ять у день, коли повномасштабна війна триває вже понад 1240 днів.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка розповів про життєвий шлях кожного з полеглих воїнів, висловивши співчуття родинам і закликавши берегти пам’ять про Героїв.
Ігор Ляшко народився 1 січня 1994 року в Ковелі. Рано втратив батьківське піклування і виховувався в інтернаті. Захоплювався спортом, зокрема футболом. Після школи вступив до Волинського національного університету імені Лесі Українки, але невдовзі залишив навчання та працював у будівництві.
У 2021 році в Ігоря народився син Єгор. У серпні 2024 року він був мобілізований до Збройних сил України. Востаннє спілкувався з рідними 16 жовтня, а вже 19 жовтня зник безвісти під час бойового завдання біля села Цукурине на Донеччині. Через дев’ять місяців ДНК-експертиза підтвердила його загибель. Солдату Ігорю Ляшку, оператору безпілотних наземних комплексів вогневої підтримки в/ч А4862, було 30 років.
Олексій Кравчук, 1987 року народження, навчався у школі №13, а згодом — у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті в Рівному за спеціальністю «Фінанси». Після служби в армії працював у центрі зайнятості та згодом став водієм-далекобійником. Був одружений, разом із дружиною Тетяною виховував двох синів.
У березні 2023 року Олексій добровільно вступив до лав ЗСУ. За час служби пройшов шлях до звання старшого лейтенанта, очолював стрілецький взвод у в/ч А7391. Був неодноразово поранений, але продовжував службу. 16 липня 2025 року йому вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня. Через два дні, 18 липня, Олексій Кравчук загинув під час бою біля населеного пункту Рижівка на Сумщині. Йому було 38 років.
Обидва захисники поховані на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі.
Вічна пам’ять Героям.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка розповів про життєвий шлях кожного з полеглих воїнів, висловивши співчуття родинам і закликавши берегти пам’ять про Героїв.
Ігор Ляшко народився 1 січня 1994 року в Ковелі. Рано втратив батьківське піклування і виховувався в інтернаті. Захоплювався спортом, зокрема футболом. Після школи вступив до Волинського національного університету імені Лесі Українки, але невдовзі залишив навчання та працював у будівництві.
У 2021 році в Ігоря народився син Єгор. У серпні 2024 року він був мобілізований до Збройних сил України. Востаннє спілкувався з рідними 16 жовтня, а вже 19 жовтня зник безвісти під час бойового завдання біля села Цукурине на Донеччині. Через дев’ять місяців ДНК-експертиза підтвердила його загибель. Солдату Ігорю Ляшку, оператору безпілотних наземних комплексів вогневої підтримки в/ч А4862, було 30 років.
Олексій Кравчук, 1987 року народження, навчався у школі №13, а згодом — у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті в Рівному за спеціальністю «Фінанси». Після служби в армії працював у центрі зайнятості та згодом став водієм-далекобійником. Був одружений, разом із дружиною Тетяною виховував двох синів.
У березні 2023 року Олексій добровільно вступив до лав ЗСУ. За час служби пройшов шлях до звання старшого лейтенанта, очолював стрілецький взвод у в/ч А7391. Був неодноразово поранений, але продовжував службу. 16 липня 2025 року йому вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня. Через два дні, 18 липня, Олексій Кравчук загинув під час бою біля населеного пункту Рижівка на Сумщині. Йому було 38 років.
Обидва захисники поховані на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі.
Вічна пам’ять Героям.
