У Ковелі попрощалися з військовим Ігорем Гембицьким
У Ковелі відбулося прощання з Ігорем Петровичем Гембицьким — старшим оператором розвідувальної роти військової частини А4667 (42-ї окремої механізованої бригади), який помер на 44-му році життя.
Ігор Гембицький народився 9 червня 1981 року в селі Хочин Рівненської області. Після закінчення школи здійснив дитячу мрію стати військовим: у 18 років був призваний до армії, а згодом підписав контракт. Сім років проходив службу у підрозділі радіорозвідки на Вінниччині.
У 2002 році на Поділлі він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною, а вже наступного року пара одружилася. У сім’ї народилися дві доньки — Ангеліна та Інна. У 2007 році військовослужбовця перевели до Ковеля, куди родина переїхала на постійне місце проживання.
У військовій службі він був вимогливим і дисциплінованим, удома ж залишався турботливим батьком. Доньки були його найбільшою гордістю: старша Ангеліна нині служить у Збройних силах України, а молодша Інна навчається у 9 класі.
З початком АТО Ігор Гембицький неодноразово виконував бойові завдання на сході країни. Повномасштабна війна застала його на білоруському кордоні. У листопаді 2024 року він розпочав службу у складі бойового підрозділу 42-ї окремої механізованої бригади та воював на Харківщині.
Багаторічна служба та бойові навантаження серйозно вплинули на його здоров’я. 1 серпня 2025 року військового госпіталізували у Харкові, пізніше він лікувався й у Києві. Попри зусилля лікарів, врятувати його не вдалося. 21 вересня 2025 року Ігор Гембицький помер.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка наголосив:
Від імені громади він висловив співчуття родині — дружині Оксані, донькам Ангеліні та Інні, батькам, брату Олександру.
Поховання відбудеться на малій батьківщині військового — у селі Хочин Рівненської області.
Ігор Гембицький народився 9 червня 1981 року в селі Хочин Рівненської області. Після закінчення школи здійснив дитячу мрію стати військовим: у 18 років був призваний до армії, а згодом підписав контракт. Сім років проходив службу у підрозділі радіорозвідки на Вінниччині.
У 2002 році на Поділлі він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною, а вже наступного року пара одружилася. У сім’ї народилися дві доньки — Ангеліна та Інна. У 2007 році військовослужбовця перевели до Ковеля, куди родина переїхала на постійне місце проживання.
У військовій службі він був вимогливим і дисциплінованим, удома ж залишався турботливим батьком. Доньки були його найбільшою гордістю: старша Ангеліна нині служить у Збройних силах України, а молодша Інна навчається у 9 класі.
З початком АТО Ігор Гембицький неодноразово виконував бойові завдання на сході країни. Повномасштабна війна застала його на білоруському кордоні. У листопаді 2024 року він розпочав службу у складі бойового підрозділу 42-ї окремої механізованої бригади та воював на Харківщині.
Багаторічна служба та бойові навантаження серйозно вплинули на його здоров’я. 1 серпня 2025 року військового госпіталізували у Харкові, пізніше він лікувався й у Києві. Попри зусилля лікарів, врятувати його не вдалося. 21 вересня 2025 року Ігор Гембицький помер.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка наголосив:
«Сьогодні ми зібрались на цій площі, щоб віддати шану воїну, патріоту, людині, для якої Ковель, де він прожив майже два десятиліття, став рідним домом, а служба Україні була сенсом і покликом серця. Ми дякуємо Ігорю Гембицькому за мужність, самовідданість, захист Батьківщини та кожного з нас».
Від імені громади він висловив співчуття родині — дружині Оксані, донькам Ангеліні та Інні, батькам, брату Олександру.
Поховання відбудеться на малій батьківщині військового — у селі Хочин Рівненської області.
