Ковельська громада провела в останню путь Тараса Солтиса
У Ковелі відбулося прощання із захисником України Тарасом Солтисом, який загинув у боях проти російських окупантів.
Тарас Солтис народився 29 грудня 1982 року. Навчався у ковельській школі №3, проявляв інтерес до точних наук і цифрових технологій. У 2002 році вступив до Рівненського економіко-гуманітарного інституту на спеціальність «комп’ютерні технології», де познайомився з майбутньою дружиною Мариною. У 2005-му в подружжя народилася донька Анастасія.
Через необхідність забезпечувати родину Тарас залишив навчання, працював за кордоном, згодом — торговим агентом у Ковелі. Після переїзду до Рівного займався телекомунікаційними послугами та комп’ютерною технікою. Повернувшись додому, встановлював системи відеоспостереження, ремонтував комп’ютери, працював механіком на СТО.
З початком повномасштабного вторгнення він вступив до добровольчого формування територіальної громади, охороняв інфраструктурні об’єкти. 8 серпня 2024 року був мобілізований до 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Спершу служив на території Курської області, згодом — на Запорізькому напрямку.
21 вересня 2024 року Тарас Солтис, радіотелефоніст відділення управління мінометного взводу військової частини А1556, загинув під час ворожого обстрілу біля Степногірська Запорізької області. Йому було 42 роки.
На громадянській панахиді міський голова Ігор Чайка розповів про життєвий шлях воїна та висловив співчуття його рідним і близьким.
Донька Анастасія, яка зараз перебуває за кордоном, звернулася до батька у своєму прощальному слові. Її слова зачитала мама:
«Ти був найкращим батьком. Ти любив мене як ніхто у цьому світі… Я завжди пам’ятатиму. Ти мій Герой».
Поховання відбулося на Алеї Героїв міського кладовища.
Воїн залишиться в пам’яті громади як відданий син України, добрий друг і люблячий батько.
Тарас Солтис народився 29 грудня 1982 року. Навчався у ковельській школі №3, проявляв інтерес до точних наук і цифрових технологій. У 2002 році вступив до Рівненського економіко-гуманітарного інституту на спеціальність «комп’ютерні технології», де познайомився з майбутньою дружиною Мариною. У 2005-му в подружжя народилася донька Анастасія.
Через необхідність забезпечувати родину Тарас залишив навчання, працював за кордоном, згодом — торговим агентом у Ковелі. Після переїзду до Рівного займався телекомунікаційними послугами та комп’ютерною технікою. Повернувшись додому, встановлював системи відеоспостереження, ремонтував комп’ютери, працював механіком на СТО.
З початком повномасштабного вторгнення він вступив до добровольчого формування територіальної громади, охороняв інфраструктурні об’єкти. 8 серпня 2024 року був мобілізований до 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Спершу служив на території Курської області, згодом — на Запорізькому напрямку.
21 вересня 2024 року Тарас Солтис, радіотелефоніст відділення управління мінометного взводу військової частини А1556, загинув під час ворожого обстрілу біля Степногірська Запорізької області. Йому було 42 роки.
На громадянській панахиді міський голова Ігор Чайка розповів про життєвий шлях воїна та висловив співчуття його рідним і близьким.
Донька Анастасія, яка зараз перебуває за кордоном, звернулася до батька у своєму прощальному слові. Її слова зачитала мама:
«Ти був найкращим батьком. Ти любив мене як ніхто у цьому світі… Я завжди пам’ятатиму. Ти мій Герой».
Поховання відбулося на Алеї Героїв міського кладовища.
Воїн залишиться в пам’яті громади як відданий син України, добрий друг і люблячий батько.
