Назавжди в строю: Ковель провів в останню путь Захисників Кіріла Євтушика та Олега Чугусова
Ковель сьогодні попрощався з двома своїми Героями — 20-річним Кірілом Євтушиком та 48-річним Олегом Чугусовим. Хоч їхні життєві шляхи були різними, обох об’єднував свідомий вибір стати на оборону України.
Активний та цілеспрямований, хлопець займався карате, плаванням, цікавився дронами. Мріяв служити у 3-й штурмовій бригаді й навіть пройшов рекрутингове навчання взимку 2024–2025 років. У липні 2025-го добровільно вступив до НГУ «Любарт», де пройшов вишкіл.
Особливі стосунки пов’язували його з мамою Тетяною — вони говорили про все. Коли Кіріл вирішив йти на фронт, вона намагалася пояснити йому, що він ще занадто молодий, однак не змогла його відмовити.
У жовтні 2025 року боєць вирушив на Донецький напрямок. Остання розмова з рідними відбулася вранці 6 листопада — вона була довшою і теплішою, ніж зазвичай. Того ж дня Кіріл зазнав тяжкого поранення після падіння боєприпасу з ворожого дрона. Його доставили до лікарні імені Мечникова у Дніпрі, однак 21 листопада він помер.
Після школи проходив строкову службу у десантних військах, працював у будівництві, тривалий час був у Москві на заробітках, але повернувся додому після початку російської агресії. У 2014 році добровільно вступив до 79-ї аеромобільної бригади, де служив артилеристом.
Згодом життя знову звело його з Аллою — першим коханням. Вони виховували двох синів, Романа та Дмитра, а п’ять років тому в сім’ї народилася донька Валерія. Олег сам оформив декретну відпустку та піклувався про малечу, облаштовував дім і завжди підтримував родину.
Після повномасштабного вторгнення він знову вирішив повернутися до війська. Через затримку документів мобілізація відбулася лише 21 березня 2024 року. Своє рішення він пояснив словами: «На війну забирають наших дітей. Не можу інакше».
4 липня 2024 року він зателефонував Аллі, привітав її з днем народження та вирушив на завдання. Згодом сім’ї повідомили, що боєць зник безвісти. Він загинув 11 липня 2024 року поблизу Старичі Чугуївського району Харківщини. Через постійні обстріли тіло тоді не вдалося евакуювати. Додому Герой повернувся лише через 16 місяців.
У нього залишилися дружина Алла, донька Валерія, сини Роман і Дмитро, батьки Галина Анатоліївна та Анатолій Михайлович, сестра Вероніка.
Героїв поховали на Алеї Слави міського кладовища.
Вічна пам’ять і шана Захисникам України.
Кіріл Євтушик
Солдат Нацгвардії України, сапер 1-го інженерно-саперного відділення частини 3009 (20-та бригада оперативного призначення «Любарт», корпус «Азов»), Кіріл народився 16 серпня 2005 року в Ковелі. Він навчався у ліцеї №3 імені Лесі Українки, ліцеї імені Небесної Сотні та Ковельському центрі ПТО.
Активний та цілеспрямований, хлопець займався карате, плаванням, цікавився дронами. Мріяв служити у 3-й штурмовій бригаді й навіть пройшов рекрутингове навчання взимку 2024–2025 років. У липні 2025-го добровільно вступив до НГУ «Любарт», де пройшов вишкіл.
Особливі стосунки пов’язували його з мамою Тетяною — вони говорили про все. Коли Кіріл вирішив йти на фронт, вона намагалася пояснити йому, що він ще занадто молодий, однак не змогла його відмовити.
У жовтні 2025 року боєць вирушив на Донецький напрямок. Остання розмова з рідними відбулася вранці 6 листопада — вона була довшою і теплішою, ніж зазвичай. Того ж дня Кіріл зазнав тяжкого поранення після падіння боєприпасу з ворожого дрона. Його доставили до лікарні імені Мечникова у Дніпрі, однак 21 листопада він помер.
Командир роти з позивним «Тюр» зазначив: «Ми прощаємось із нашим великим Лицарем, другом з позивним “Дизель”, справжнім воїном та Героєм. Він завжди залишиться серед нас, посеред нашої справи. Завдяки таким Захисникам ми тримаємо стрій. Наше завдання — пам’ятати загиблих побратимів і продовжувати боротьбу».У Кіріла залишилися мама Тетяна, тато Юрій, брат Юрій, дідусь Ярослав Антонович та бабусі Зоя Миколаївна й Ангеліна Петрівна.
Олег Чугусов
Солдат Збройних сил України, кулеметник механізованого батальйону військової частини А4667, також родом із Ковеля. Він навчався у ЗОШ №5, був товариським і надійним, зростав у дружній родині.
Після школи проходив строкову службу у десантних військах, працював у будівництві, тривалий час був у Москві на заробітках, але повернувся додому після початку російської агресії. У 2014 році добровільно вступив до 79-ї аеромобільної бригади, де служив артилеристом.
Згодом життя знову звело його з Аллою — першим коханням. Вони виховували двох синів, Романа та Дмитра, а п’ять років тому в сім’ї народилася донька Валерія. Олег сам оформив декретну відпустку та піклувався про малечу, облаштовував дім і завжди підтримував родину.
Після повномасштабного вторгнення він знову вирішив повернутися до війська. Через затримку документів мобілізація відбулася лише 21 березня 2024 року. Своє рішення він пояснив словами: «На війну забирають наших дітей. Не можу інакше».
4 липня 2024 року він зателефонував Аллі, привітав її з днем народження та вирушив на завдання. Згодом сім’ї повідомили, що боєць зник безвісти. Він загинув 11 липня 2024 року поблизу Старичі Чугуївського району Харківщини. Через постійні обстріли тіло тоді не вдалося евакуювати. Додому Герой повернувся лише через 16 місяців.
У нього залишилися дружина Алла, донька Валерія, сини Роман і Дмитро, батьки Галина Анатоліївна та Анатолій Михайлович, сестра Вероніка.
Прощання в Ковелі
На площі Героїв Майдану обидва воїни отримали останню шану від своїх рідних, побратимів, друзів та мешканців громади.«Кіріл Євтушик та Олег Чугусов назавжди залишаться частиною історії міста. Дякуємо їм за честь, захист, подвиг. Від усієї громади висловлюю щирі співчуття родинам. Ми розділяємо ваш біль і схиляє голову перед вашою втратою», – сказав міський голова Ігор Чайка.
Героїв поховали на Алеї Слави міського кладовища.
Вічна пам’ять і шана Захисникам України.
