Ковель попрощався із загиблим захисником Ігорем Мацком
У Ковелі сьогодні провели в останню путь Ігоря Мацка. Йому було 32 роки. Його життя обірвала повномасштабна війна, яка вже 1380 днів триває в Україні.
Під час прощальної церемонії міський голова Ігор Чайка розповів про шлях воїна. Із його слів, Ігор був звичайним хлопцем, який, як і багато інших, будував своє майбутнє, помилявся, радів важливим моментам та цінував дружні стосунки. Саме такі люди, наголосив він, стають Героями, що стримують ворога та роблять усе можливе, аби Україна залишалася незалежною.
Ігор Мацко народився 23 вересня 1993 року в Ковелі. Навчався у ЗОШ №1, після дев’ятого класу здобував професію водія автотранспортних засобів у Луківському ПТУ. Згодом закінчив Львівський коледж транспортної інфраструктури, отримавши спеціальність слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів.
Із дитинства він любив активний відпочинок і риболовлю. За характером був щирим і готовим допомогти тим, хто поруч, завдяки чому мав особливе місце серед друзів та близьких.
У 2016 році Ігор підписав контракт на військову службу. Він самостійно прийняв рішення стати на захист держави й не намагався шукати пояснень для свого вибору.
Перші роки служив на Київщині. У 2017–2019 роках брав участь у АТО/ООС у складі 80-ї десантно-штурмової бригади, виконуючи бойові завдання на Донеччині та Луганщині. Після демобілізації у 2019 році повернувся до мирного життя.
Протягом року працював у Польщі, після чого повернувся до Ковеля й влаштувався слюсарем паливного цеху в локомотивне депо.
У червні цього року він знову вирішив служити країні. Пройшов підготовку та приєднався до 71-ї окремої єгерської бригади.
Під час коротких розмов із фронту Ігор намагався заспокоїти сім’ю та кохану дівчину Олю, запевняючи, що з ним усе добре. 10 листопада він зателефонував мамі, повідомив про бойове завдання та попередив, що деякий час буде поза зв’язком. Через десять днів рідні отримали звістку про його зникнення безвісти.
Близькі довго сподівалися на диво. Мати вважала, що впізнала голос сина у відео з полоненими українськими військовими, яке поширював ворог, і вірила, що він живий.
Та пізніше підтвердилася трагічна інформація: 15 листопада 2025 року розвідник, помічник гранатометника розвідувальної групи роти спецпризначення військової частини А4030, солдат Ігор Мацко загинув під час бойового завдання біля населеного пункту Варачине на Сумщині.
Він також передав щирі співчуття громаді та родині загиблого — мамі Ірині Миколаївні, батькові Михайлу Валерійовичу, сестрі Славі, усім близьким, друзям і побратимам.
Захисника поховають на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Під час прощальної церемонії міський голова Ігор Чайка розповів про шлях воїна. Із його слів, Ігор був звичайним хлопцем, який, як і багато інших, будував своє майбутнє, помилявся, радів важливим моментам та цінував дружні стосунки. Саме такі люди, наголосив він, стають Героями, що стримують ворога та роблять усе можливе, аби Україна залишалася незалежною.
Ігор Мацко народився 23 вересня 1993 року в Ковелі. Навчався у ЗОШ №1, після дев’ятого класу здобував професію водія автотранспортних засобів у Луківському ПТУ. Згодом закінчив Львівський коледж транспортної інфраструктури, отримавши спеціальність слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів.
Із дитинства він любив активний відпочинок і риболовлю. За характером був щирим і готовим допомогти тим, хто поруч, завдяки чому мав особливе місце серед друзів та близьких.
У 2016 році Ігор підписав контракт на військову службу. Він самостійно прийняв рішення стати на захист держави й не намагався шукати пояснень для свого вибору.
Перші роки служив на Київщині. У 2017–2019 роках брав участь у АТО/ООС у складі 80-ї десантно-штурмової бригади, виконуючи бойові завдання на Донеччині та Луганщині. Після демобілізації у 2019 році повернувся до мирного життя.
Протягом року працював у Польщі, після чого повернувся до Ковеля й влаштувався слюсарем паливного цеху в локомотивне депо.
У червні цього року він знову вирішив служити країні. Пройшов підготовку та приєднався до 71-ї окремої єгерської бригади.
Під час коротких розмов із фронту Ігор намагався заспокоїти сім’ю та кохану дівчину Олю, запевняючи, що з ним усе добре. 10 листопада він зателефонував мамі, повідомив про бойове завдання та попередив, що деякий час буде поза зв’язком. Через десять днів рідні отримали звістку про його зникнення безвісти.
Близькі довго сподівалися на диво. Мати вважала, що впізнала голос сина у відео з полоненими українськими військовими, яке поширював ворог, і вірила, що він живий.
Та пізніше підтвердилася трагічна інформація: 15 листопада 2025 року розвідник, помічник гранатометника розвідувальної групи роти спецпризначення військової частини А4030, солдат Ігор Мацко загинув під час бойового завдання біля населеного пункту Варачине на Сумщині.
«Ігор так і не завершив історію свого життя, кохання зі своєю дівчиною Олею. Так і не сказав усі слова, які мав би сказати своїм батькам, сестрі, усім, кого він знав, з ким перетиналися його земні шляхи. Ми можемо лише уявити, в якій небезпеці перебувають розвідники, які випробування чекають на них. Тож сьогодні ми тут, щоб віддати шану Герою і подякувати йому за доблесть, честь і захист нашого міста та нашої країни», – зазначив у своїй промові міський голова.
Він також передав щирі співчуття громаді та родині загиблого — мамі Ірині Миколаївні, батькові Михайлу Валерійовичу, сестрі Славі, усім близьким, друзям і побратимам.
Захисника поховають на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять і слава Герою.
