Ковель попрощався з 22-річним нацгвардійцем Назаром Кіперчуком
Ковельська громада попрощалася із 22-річним військовослужбовцем Назаром Кіперчуком, який загинув, виконуючи бойове завдання на сході України. Провести воїна в останню дорогу прийшли сотні людей.
Назар народився і виріс у Ковелі. Навчався у ЗОШ №8, згодом здобував фах у Ковельському центрі професійно-технічної освіти. Захоплювався бойовим гопаком, цікавився різними видами спорту. Рідні згадують, що з дитинства мав твердий характер і завжди відстоював власну позицію.
Ледь досягнувши повноліття, юнак поїхав на заробітки до Португалії, прагнучи самостійності. Незадовго до початку повномасштабного вторгнення повернувся додому. Уже тоді говорив про необхідність стати на захист держави: «Хто, як не я».
У перші дні великої війни Назар звернувся до місцевого територіального центру комплектування, однак через молодий вік його не мобілізували. Тоді він долучився до волонтерської діяльності: переганяв автомобілі для військових на передову, допомагав із логістикою, евакуйовував людей із небезпечних територій у західні регіони України. Також підтримував поранених бійців у госпіталях та родини захисників.
Серед його друзів було чимало тих, хто з перших днів став на захист України. Зокрема, Почесний голова молодіжної ради міста Ковеля Олександр Філон, який загинув влітку 2023 року, а також друг Назарa — воїн Данило з позивним «Тюр». Згодом Назар ухвалив рішення й самому приєднатися до війська.
Влітку 2025 року він повідомив мамі про свій намір: «Прийми, це мій вибір. Я чекав три роки, маю йти, бо хлопцям потрібна ротація».
На той час хлопець працював у Києві водієм у приватній компанії, де познайомився зі своєю коханою Христиною з Полтавщини. Проте ані робота, ані життя у столиці не змінили його рішення. Назар підписав контракт із Національною гвардією України та приєднався до корпусу «Азов».
У війську він служив водієм, доставляв провізію та спорядження на позиції, перевозив особовий склад, допомагав облаштовувати бліндажі. Рідним про службу розповідав небагато, після виконання завдань писав коротко: «Приїхав, живий».
Останній виїзд на евакуацію побратимів став для нього фатальним. Автомобіль потрапив під ворожий обстріл. Водій військової частини 3009 Національної гвардії України — бригади оперативного призначення «Любарт» 1-го корпусу «Азов», солдат Назар Кіперчук отримав тяжкі поранення. Його серце зупинилося 24 лютого 2026 року поблизу населеного пункту Чернігівка Покровського району Донецької області.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка висловив співчуття родині загиблого:
Попрощатися з воїном приїхав і його побратим, командир одного з підрозділів Національної гвардії України Данило з позивним «Тюр».
Поховали Назара Кіперчука на Алеї Героїв міського кладовища.
Назар народився і виріс у Ковелі. Навчався у ЗОШ №8, згодом здобував фах у Ковельському центрі професійно-технічної освіти. Захоплювався бойовим гопаком, цікавився різними видами спорту. Рідні згадують, що з дитинства мав твердий характер і завжди відстоював власну позицію.
Ледь досягнувши повноліття, юнак поїхав на заробітки до Португалії, прагнучи самостійності. Незадовго до початку повномасштабного вторгнення повернувся додому. Уже тоді говорив про необхідність стати на захист держави: «Хто, як не я».
У перші дні великої війни Назар звернувся до місцевого територіального центру комплектування, однак через молодий вік його не мобілізували. Тоді він долучився до волонтерської діяльності: переганяв автомобілі для військових на передову, допомагав із логістикою, евакуйовував людей із небезпечних територій у західні регіони України. Також підтримував поранених бійців у госпіталях та родини захисників.
Серед його друзів було чимало тих, хто з перших днів став на захист України. Зокрема, Почесний голова молодіжної ради міста Ковеля Олександр Філон, який загинув влітку 2023 року, а також друг Назарa — воїн Данило з позивним «Тюр». Згодом Назар ухвалив рішення й самому приєднатися до війська.
Влітку 2025 року він повідомив мамі про свій намір: «Прийми, це мій вибір. Я чекав три роки, маю йти, бо хлопцям потрібна ротація».
На той час хлопець працював у Києві водієм у приватній компанії, де познайомився зі своєю коханою Христиною з Полтавщини. Проте ані робота, ані життя у столиці не змінили його рішення. Назар підписав контракт із Національною гвардією України та приєднався до корпусу «Азов».
У війську він служив водієм, доставляв провізію та спорядження на позиції, перевозив особовий склад, допомагав облаштовувати бліндажі. Рідним про службу розповідав небагато, після виконання завдань писав коротко: «Приїхав, живий».
Останній виїзд на евакуацію побратимів став для нього фатальним. Автомобіль потрапив під ворожий обстріл. Водій військової частини 3009 Національної гвардії України — бригади оперативного призначення «Любарт» 1-го корпусу «Азов», солдат Назар Кіперчук отримав тяжкі поранення. Його серце зупинилося 24 лютого 2026 року поблизу населеного пункту Чернігівка Покровського району Донецької області.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка висловив співчуття родині загиблого:
«Є моменти, коли слова безсилі. Коли батьки втрачають дитину, жодні слова не здатні полегшити їхній біль. Назару Кіперчуку було лише 22. У цьому віці зазвичай будують плани, мріють, шукають свій шлях. Та Назар зробив дорослий і свідомий вибір — стати на захист України.
Висловлюю щирі співчуття мамі Ірині, татові Олександру, брату Владиславу з сім’єю, коханій дівчині Христині, бабусям Фаїні Василівні та Олені Адамівні, дідусеві Борису Михайловичу, хрещеним батькам, усім рідним і близьким Назара».
Попрощатися з воїном приїхав і його побратим, командир одного з підрозділів Національної гвардії України Данило з позивним «Тюр».
«Назар був для нас не просто другом, побратимом — це частина нашої сім’ї. Він виконував найскладніші завдання на фронті. На нього завжди розраховували і знали: він приїде — і всі повернуться з позицій. Назар врятував багато життів. Він був одним із кращих побратимів. Він залишається з нами — не лише в пам’яті, а й у наших справах. Ми доведемо цю справу до кінця. Будемо виконувати завдання до останнього, так, як це робив Назар. Вибачте, що не вберегли», — сказав Данило.
Поховали Назара Кіперчука на Алеї Героїв міського кладовища.
