У Ковелі попрощалися із захисником Миколою Петровським
У Ковелі віддали останню шану захиснику України Миколі Петровському. Понад рік родина жила з надією, адже воїн вважався зниклим безвісти. Нещодавно експертиза ДНК підтвердила його загибель.
Микола Петровський народився у Луцьку, однак із дитинства жив у Ковелі — саме це місто стало для нього рідним. Навчався у ЗОШ №7, згодом здобув професію газозварювальника у ПТУ №7.
У 1990–2000-х роках працював за кордоном, зокрема у Польщі, шукаючи можливості для заробітку та стабільного майбутнього. У Ковелі, під час відзначення Дня машинобудівника біля Палацу Шевченка, він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тетяною.
У 2002 році подружжя створило сім’ю. У них народилися дві доньки — Ірина та Анастасія. Старша нині живе і працює у столиці, молодша навчається у школі.
Микола мріяв про власний дім і зумів реалізувати цю мету. Разом із дружиною вони багато працювали, чимало робіт чоловік виконував власноруч. Згодом родина переїхала до власного обійстя.
Певний час він займався підприємницькою діяльністю у сфері вантажних перевезень, згодом працював водієм, розвозив товари, був торговим агентом.
Повномасштабне вторгнення застало його в Одесі, де він перебував у відрядженні. Чоловік одразу вирушив додому. Дорогою, у Києві, забрав доньку, яка тоді навчалася у столиці, та її подругу.
Наприкінці серпня 2024 року Миколу мобілізували. Після проходження навчання він служив у складі військової частини, яка виконувала бойові завдання на Покровському напрямку.
Під час служби отримав дві контузії: після першої проходив лікування у госпіталі, після другої — у санаторії на Закарпатті. Згодом повернувся до виконання бойових завдань.
Понад рік тому родина отримала повідомлення про те, що Микола зник безвісти. Згодом побратими підтвердили його загибель. Лише нещодавно експертиза ДНК остаточно встановила особу воїна.
Стрілець-помічник гранатометника І механізованого відділення 2 механізованого батальйону військової частини А4674, солдат Микола Петровський загинув 25 січня 2025 року поблизу населеного пункту Калинове Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Йому було 48 років.
Поховали Миколу Петровського на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі.
Щирі співчуття дружині Тетяні, донькам Ірині та Анастасії, матері Анні Юріївні, батькові Миколі Васильовичу, сестрі Інні, усім рідним і близьким.
Вічна пам’ять і слава захиснику України.
Микола Петровський народився у Луцьку, однак із дитинства жив у Ковелі — саме це місто стало для нього рідним. Навчався у ЗОШ №7, згодом здобув професію газозварювальника у ПТУ №7.
У 1990–2000-х роках працював за кордоном, зокрема у Польщі, шукаючи можливості для заробітку та стабільного майбутнього. У Ковелі, під час відзначення Дня машинобудівника біля Палацу Шевченка, він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тетяною.
У 2002 році подружжя створило сім’ю. У них народилися дві доньки — Ірина та Анастасія. Старша нині живе і працює у столиці, молодша навчається у школі.
Микола мріяв про власний дім і зумів реалізувати цю мету. Разом із дружиною вони багато працювали, чимало робіт чоловік виконував власноруч. Згодом родина переїхала до власного обійстя.
Певний час він займався підприємницькою діяльністю у сфері вантажних перевезень, згодом працював водієм, розвозив товари, був торговим агентом.
Повномасштабне вторгнення застало його в Одесі, де він перебував у відрядженні. Чоловік одразу вирушив додому. Дорогою, у Києві, забрав доньку, яка тоді навчалася у столиці, та її подругу.
Наприкінці серпня 2024 року Миколу мобілізували. Після проходження навчання він служив у складі військової частини, яка виконувала бойові завдання на Покровському напрямку.
Під час служби отримав дві контузії: після першої проходив лікування у госпіталі, після другої — у санаторії на Закарпатті. Згодом повернувся до виконання бойових завдань.
Понад рік тому родина отримала повідомлення про те, що Микола зник безвісти. Згодом побратими підтвердили його загибель. Лише нещодавно експертиза ДНК остаточно встановила особу воїна.
Стрілець-помічник гранатометника І механізованого відділення 2 механізованого батальйону військової частини А4674, солдат Микола Петровський загинув 25 січня 2025 року поблизу населеного пункту Калинове Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Йому було 48 років.
Поховали Миколу Петровського на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі.
Щирі співчуття дружині Тетяні, донькам Ірині та Анастасії, матері Анні Юріївні, батькові Миколі Васильовичу, сестрі Інні, усім рідним і близьким.
Вічна пам’ять і слава захиснику України.
