У Ковелі попрощалися із загиблим захисником України Олександром Маслом
Сьогодні Ковельська громада попрощалася із загиблим військовослужбовцем Олександром Михайловичем Маслом, який віддав життя за Україну.
Олександр Масло народився 6 грудня 1981 року у Ковелі. Навчався у ЗОШ №7, а згодом здобув професію електрозварника у ПТУ №7. У шкільні роки був активним, товариським і наполегливим, займався спортом та відвідував секцію боксу.
Після проходження строкової військової служби працював водієм у ТОВ «Ковельський хлібокомбінат», де пропрацював 16 років.
У 2003 році Олександр познайомився зі своєю майбутньою дружиною Аллою. Уже через місяць пара подала заяву на одруження і невдовзі створила сім’ю. Разом облаштовували власне господарство. Мати воїна згадує, що ще у дитинстві, коли будувався їхній дім, семирічний Олександр допомагав носити розчин у маленькому відерці та казав, що матиме тут свою кімнату. Згодом він власноруч добудував частину будинку поруч із цією кімнатою, де подружжя й оселилося поряд із батьками.
У 2008 році в родині народився син Володимир. Нині йому 17 років. Попри зайнятість на роботі, батько завжди знаходив час для сина. Щоб заохотити його до спорту, навіть змайстрував перекладину для підтягувань. Володимир часто казав: «Треба дорости до тата!», маючи на увазі не лише зріст, а й силу характеру, працьовитість та відповідальність батька.
2 липня 2025 року Олександра мобілізували до лав Збройних Сил України. Він підтримував зв’язок із рідними, часто телефонував і писав мамі та дружині, хоча був небагатослівним. Виконував бойові завдання на складних ділянках фронту — на Херсонщині, Дніпропетровщині та Донеччині. Про труднощі служби не розповідав, завжди заспокоював близьких словами: «У мене все добре».
Побратими знали його як витриманого, відповідального та відданого службі воїна. Восени він майже місяць перебував на позиціях без ротації.
За мужність і відвагу, проявлені під час захисту України, 27 листопада 2025 року Олександра Масла нагородили відзнакою Президента — медаллю «За військову службу Україні».
Після 20 лютого військовий мав отримати відпустку та планував приїхати додому. Рідні з нетерпінням чекали на зустріч. 22 лютого він написав дружині та сину повідомлення, що їде у відрядження.
Свій останній бій механік-водій механізованого відділення механізованої роти військової частини А4574, солдат Олександр Масло прийняв 24 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Пискунівка Краматорського району Донецької області.
Поховали Захисника на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять та слава Герою.
Олександр Масло народився 6 грудня 1981 року у Ковелі. Навчався у ЗОШ №7, а згодом здобув професію електрозварника у ПТУ №7. У шкільні роки був активним, товариським і наполегливим, займався спортом та відвідував секцію боксу.
Після проходження строкової військової служби працював водієм у ТОВ «Ковельський хлібокомбінат», де пропрацював 16 років.
У 2003 році Олександр познайомився зі своєю майбутньою дружиною Аллою. Уже через місяць пара подала заяву на одруження і невдовзі створила сім’ю. Разом облаштовували власне господарство. Мати воїна згадує, що ще у дитинстві, коли будувався їхній дім, семирічний Олександр допомагав носити розчин у маленькому відерці та казав, що матиме тут свою кімнату. Згодом він власноруч добудував частину будинку поруч із цією кімнатою, де подружжя й оселилося поряд із батьками.
У 2008 році в родині народився син Володимир. Нині йому 17 років. Попри зайнятість на роботі, батько завжди знаходив час для сина. Щоб заохотити його до спорту, навіть змайстрував перекладину для підтягувань. Володимир часто казав: «Треба дорости до тата!», маючи на увазі не лише зріст, а й силу характеру, працьовитість та відповідальність батька.
2 липня 2025 року Олександра мобілізували до лав Збройних Сил України. Він підтримував зв’язок із рідними, часто телефонував і писав мамі та дружині, хоча був небагатослівним. Виконував бойові завдання на складних ділянках фронту — на Херсонщині, Дніпропетровщині та Донеччині. Про труднощі служби не розповідав, завжди заспокоював близьких словами: «У мене все добре».
Побратими знали його як витриманого, відповідального та відданого службі воїна. Восени він майже місяць перебував на позиціях без ротації.
За мужність і відвагу, проявлені під час захисту України, 27 листопада 2025 року Олександра Масла нагородили відзнакою Президента — медаллю «За військову службу Україні».
Після 20 лютого військовий мав отримати відпустку та планував приїхати додому. Рідні з нетерпінням чекали на зустріч. 22 лютого він написав дружині та сину повідомлення, що їде у відрядження.
Свій останній бій механік-водій механізованого відділення механізованої роти військової частини А4574, солдат Олександр Масло прийняв 24 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Пискунівка Краматорського району Донецької області.
«Сьогодні наша громада з глибокою вдячністю та сумом схиляє голови перед мужністю воїна, патріота України, який пішов захищати усіх нас та віддав найдорожче — власне життя — за свою сім’ю, рідне місто і країну. Висловлюю щирі співчуття родині, яка переживає непоправну втрату: мамі Любові Василівні, дружині Аллі, сину Володимиру, сестрі Валентині, усім рідним і близьким Героя», — зазначив міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.
Поховали Захисника на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять та слава Герою.
