У Ковелі попрощалися із загиблим воїном Миколою Сахарчуком
Ковельська громада знову в жалобі. Сьогодні місто попрощалося із військовослужбовцем Миколою Віталійовичем Сахарчуком, який загинув, виконуючи бойове завдання на фронті.
Для родини це велика втрата. Без його турботи та підтримки залишилися батьки, син, брати та всі близькі люди, для яких він був дорогим і важливим.
Микола Сахарчук народився у білоруському місті Вітебськ, однак майже все його життя було пов’язане з Ковелем, де проживала родина батька. Після завершення дев’ятого класу ЗОШ №5 він вступив до ПТУ №5, де здобув фах різьбяра по дереву. Згодом продовжив навчання у Ковельському машинобудівному технікумі за спеціальністю «технологія машинобудування».
Вагоме місце у його житті займала педагогічна діяльність. У ПТУ №7 він протягом десяти років працював майстром виробничого навчання з лозоплетіння. Його батько — Віталій Панасович — упродовж багатьох років очолював цей навчальний заклад. За час роботи Микола Сахарчук передав свої знання і навички сотням учнів, навчаючи їх ремеслу та любові до професії.
Останні роки він працював на підприємстві, що займається транспортними перевезеннями. Рідні та знайомі згадують його як щиру й чесну людину, яка завжди прагнула справедливості та не мирилася з неправдою.
У липні 2024 року Миколу Сахарчука мобілізували до лав Збройних сил України. Він проходив навчання на полігонах у Рівному та Яворові, ніс службу на Чернігівщині, а згодом — на Харківщині. У розмовах із рідними був небагатослівним, намагався заспокоїти близьких і запевняв, що з ним усе добре.
Понад рік тому під час відпустки Микола проводив час на дачі — господарював і впорядковував територію. Саме там знаходив спокій та відновлював сили. Особливо любив вирощувати виноград: сам підбирав сорти та дбайливо доглядав за рослинами.
Восени підрозділ, у якому служив військовий, передислокували на Сумський напрямок, де тривають інтенсивні бойові дії. Російські війська постійно обстрілюють позиції українських захисників, намагаючись прорвати оборону.
Командир гармати самохідного артилерійського взводу самохідного артилерійського дивізіону військової частини А5177, головний сержант Микола Віталійович Сахарчук загинув 10 березня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ямне Сумської області.
Про Миколу Сахарчука як про колегу та наставника також згадав директор Ковельського центру професійно-технічної освіти Сергій Антонюк. За його словами, він був відповідальною, дисциплінованою, чесною і справедливою людиною, ерудованим фахівцем із гарним почуттям гумору.
Сергій Антонюк також зазначив, що Микола ніколи не користувався тим, що його батько був директором закладу. За його словами, колеги цього ніколи не відчували — свою професійну репутацію він формував власною працею та авторитетом.
Воїна поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Світла пам’ять і вічна слава Захиснику.
Для родини це велика втрата. Без його турботи та підтримки залишилися батьки, син, брати та всі близькі люди, для яких він був дорогим і важливим.
Микола Сахарчук народився у білоруському місті Вітебськ, однак майже все його життя було пов’язане з Ковелем, де проживала родина батька. Після завершення дев’ятого класу ЗОШ №5 він вступив до ПТУ №5, де здобув фах різьбяра по дереву. Згодом продовжив навчання у Ковельському машинобудівному технікумі за спеціальністю «технологія машинобудування».
Вагоме місце у його житті займала педагогічна діяльність. У ПТУ №7 він протягом десяти років працював майстром виробничого навчання з лозоплетіння. Його батько — Віталій Панасович — упродовж багатьох років очолював цей навчальний заклад. За час роботи Микола Сахарчук передав свої знання і навички сотням учнів, навчаючи їх ремеслу та любові до професії.
Останні роки він працював на підприємстві, що займається транспортними перевезеннями. Рідні та знайомі згадують його як щиру й чесну людину, яка завжди прагнула справедливості та не мирилася з неправдою.
У липні 2024 року Миколу Сахарчука мобілізували до лав Збройних сил України. Він проходив навчання на полігонах у Рівному та Яворові, ніс службу на Чернігівщині, а згодом — на Харківщині. У розмовах із рідними був небагатослівним, намагався заспокоїти близьких і запевняв, що з ним усе добре.
Понад рік тому під час відпустки Микола проводив час на дачі — господарював і впорядковував територію. Саме там знаходив спокій та відновлював сили. Особливо любив вирощувати виноград: сам підбирав сорти та дбайливо доглядав за рослинами.
Восени підрозділ, у якому служив військовий, передислокували на Сумський напрямок, де тривають інтенсивні бойові дії. Російські війська постійно обстрілюють позиції українських захисників, намагаючись прорвати оборону.
Командир гармати самохідного артилерійського взводу самохідного артилерійського дивізіону військової частини А5177, головний сержант Микола Віталійович Сахарчук загинув 10 березня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ямне Сумської області.
«На жаль, книга пам’яті нашої громади поповнюється новими іменами. Ми втрачаємо дуже хороших людей, які могли б ще так багато зробити для міста, країни, своєї родини, здійснити свої плани та мрії. Але війна — страшна і безжальна.
Висловлюю щирі співчуття мамі Наталії Іванівні, батькові Віталію Панасовичу, колишній дружині Наталії, сину Максиму, братам Андрію та Сергію з сім’ями, усім рідним і близьким полеглого Захисника», – сказав під час промови міський голова Ігор Чайка.
Про Миколу Сахарчука як про колегу та наставника також згадав директор Ковельського центру професійно-технічної освіти Сергій Антонюк. За його словами, він був відповідальною, дисциплінованою, чесною і справедливою людиною, ерудованим фахівцем із гарним почуттям гумору.
«Він умів організувати навчальний процес так, щоб учні справді полюбили обрану професію. Його вихованці демонстрували високий рівень майстерності. Під час однієї з державних атестацій були представлені роботи випускної групи Миколи Віталійовича — справжні шедеври. Здавалося б, звичайна лоза, але які чудові вироби створили учні під керівництвом свого наставника», — поділився він.
Сергій Антонюк також зазначив, що Микола ніколи не користувався тим, що його батько був директором закладу. За його словами, колеги цього ніколи не відчували — свою професійну репутацію він формував власною працею та авторитетом.
Воїна поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Світла пам’ять і вічна слава Захиснику.
