У Ковелі попрощалися з двома полеглими Захисниками — Борисом Нестеруком та Олександром Кратюком
У Ковелі відбулося прощання з двома військовослужбовцями — Борисом Нестеруком та Олександром Кратюком, які загинули, захищаючи Україну. Провести Героїв в останню дорогу зібралися рідні, друзі, побратими та жителі громади.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка розповів про життєвий шлях обох воїнів.
Борис Нестерук народився 3 березня 1984 року у Ковелі. Навчався у ЗОШ №5, а згодом здобув професію маляра-штукатура у ПТУ №5. У підлітковому віці пережив втрату матері, після чого разом із сестрою та братом змушений був рано подорослішати і підтримувати один одного.
Його згадують як відкриту, доброзичливу людину з почуттям гумору. Він цікавився музикою та спортом, самостійно навчився грати на гітарі. Працював у будівельній галузі, у локомотивному депо, на заводі будівельних матеріалів, а згодом — оператором на автомийці.
Разом із дружиною Наталією виховував сина Артемія. Після початку повномасштабної війни оновив дані у територіальному центрі комплектування і був мобілізований до Збройних Сил України 11 вересня 2025 року. Пройшов навчання та став оператором безпілотних літальних апаратів.
Перше бойове завдання виконував у Дніпропетровській області взимку 2025–2026 років. Після короткої відпустки повернувся на фронт на Донеччину, де ніс службу поблизу села Світле.
Останній раз вийшов на зв’язок 26 березня, повідомивши дружині, що підрозділ евакуйовує поранених. Уже наступного дня зв’язок із ним обірвався.
Солдат Борис Нестерук, оператор безпілотних літальних апаратів військової частини А0224, загинув 27 березня 2026 року під час виконання бойового завдання з оборони села Світле Покровського району Донецької області. Йому було 42 роки.
Олександр Кратюк народився 20 жовтня 1991 року у Ковелі, виріс у селі Городне на Любомльщині. Після школи навчався у ПТУ №5, де здобув професію столяра. З юних років мріяв про військову службу та після досягнення повноліття проходив строкову службу у Національній гвардії України.
У 2012 році створив сім’ю, виховував сина Максима та доньку Марію. Працював інспектором у Ковельській виховній колонії, після її розформування — за кордоном, а згодом повернувся до Ковеля і працював на автомийці.
З початком повномасштабного вторгнення 5 квітня 2022 року вступив до лав Збройних Сил України. Брав участь у бойових діях, зокрема на Херсонщині. Відзначився під час евакуації поранених і загиблих, за що був нагороджений відзнакою «Золотий Хрест» та медаллю «За поранення».
Після поранення пройшов лікування і реабілітацію, але невдовзі повернувся до служби. Пізніше перевівся до штурмового підрозділу, який виконував завдання на Курському напрямку.
13 січня 2025 року востаннє зв’язався з рідними, після чого вирушив на позиції як старший групи. Відтоді вважався зниклим безвісти.
Згодом стало відомо, що солдат Олександр Кратюк, стрілець-снайпер військової частини А7400, загинув 19 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Свердлікове Курської області російської федерації. Йому було 33 роки.
Поховали обох Захисників на Алеї Героїв міського кладовища.
Світла пам’ять, вдячність і вічна слава воїнам.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка розповів про життєвий шлях обох воїнів.
Борис Нестерук народився 3 березня 1984 року у Ковелі. Навчався у ЗОШ №5, а згодом здобув професію маляра-штукатура у ПТУ №5. У підлітковому віці пережив втрату матері, після чого разом із сестрою та братом змушений був рано подорослішати і підтримувати один одного.
Його згадують як відкриту, доброзичливу людину з почуттям гумору. Він цікавився музикою та спортом, самостійно навчився грати на гітарі. Працював у будівельній галузі, у локомотивному депо, на заводі будівельних матеріалів, а згодом — оператором на автомийці.
Разом із дружиною Наталією виховував сина Артемія. Після початку повномасштабної війни оновив дані у територіальному центрі комплектування і був мобілізований до Збройних Сил України 11 вересня 2025 року. Пройшов навчання та став оператором безпілотних літальних апаратів.
Перше бойове завдання виконував у Дніпропетровській області взимку 2025–2026 років. Після короткої відпустки повернувся на фронт на Донеччину, де ніс службу поблизу села Світле.
Останній раз вийшов на зв’язок 26 березня, повідомивши дружині, що підрозділ евакуйовує поранених. Уже наступного дня зв’язок із ним обірвався.
Солдат Борис Нестерук, оператор безпілотних літальних апаратів військової частини А0224, загинув 27 березня 2026 року під час виконання бойового завдання з оборони села Світле Покровського району Донецької області. Йому було 42 роки.
Олександр Кратюк народився 20 жовтня 1991 року у Ковелі, виріс у селі Городне на Любомльщині. Після школи навчався у ПТУ №5, де здобув професію столяра. З юних років мріяв про військову службу та після досягнення повноліття проходив строкову службу у Національній гвардії України.
У 2012 році створив сім’ю, виховував сина Максима та доньку Марію. Працював інспектором у Ковельській виховній колонії, після її розформування — за кордоном, а згодом повернувся до Ковеля і працював на автомийці.
З початком повномасштабного вторгнення 5 квітня 2022 року вступив до лав Збройних Сил України. Брав участь у бойових діях, зокрема на Херсонщині. Відзначився під час евакуації поранених і загиблих, за що був нагороджений відзнакою «Золотий Хрест» та медаллю «За поранення».
Після поранення пройшов лікування і реабілітацію, але невдовзі повернувся до служби. Пізніше перевівся до штурмового підрозділу, який виконував завдання на Курському напрямку.
13 січня 2025 року востаннє зв’язався з рідними, після чого вирушив на позиції як старший групи. Відтоді вважався зниклим безвісти.
Згодом стало відомо, що солдат Олександр Кратюк, стрілець-снайпер військової частини А7400, загинув 19 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Свердлікове Курської області російської федерації. Йому було 33 роки.
Поховали обох Захисників на Алеї Героїв міського кладовища.
Світла пам’ять, вдячність і вічна слава воїнам.
