Ковель попрощався із захисником Сергієм Сидоруком
У Ковелі громада попрощалася із військовослужбовцем Сергієм Сидоруком, який майже два роки боронив Україну. Прощання відбулося у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Життя воїна обірвалося через наслідки війни — підірване здоров’я не вдалося відновити. Сергію було 47 років.
Він народився і виріс у Ковелі. Після закінчення школи №11 здобув професію електрика у Ковельському ПТУ №7. Працював за спеціальністю у малому приватному підприємстві «Інвестбуд», де зарекомендував себе як відповідальний фахівець.
У Сергія залишилися дві доньки від першого шлюбу — Анастасія та Тетяна, які нині проживають за кордоном. Рідні згадують його як турботливого батька, який завжди підтримував зв’язок із дітьми та цікавився їхнім життям.
Із дружиною Оксаною він був знайомий ще зі шкільних років — вони навчалися разом і жили поруч. У 2012 році їхні стосунки відновилися, і відтоді подружжя будувало спільне життя.
У травні 2024 року Сергія мобілізували до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання на Львівщині він служив стрільцем у 82-й окремій десантно-штурмовій Буковинській бригаді ДШВ ЗСУ.
У серпні того ж року під час виконання бойового завдання на Сумщині військовий зазнав важкого поранення. Після тривалого лікування у Києві та Білій Церкві його перевели до військової частини А5242 на Дніпропетровщині, де він займався забезпеченням підрозділу продуктами харчування.
Як розповіла дружина, чоловік часто телефонував, однак не вдавався у подробиці служби, щоб не хвилювати рідних. Після проходження реабілітації він вирішив узаконити їхні стосунки — подружжя офіційно одружилося.
21 березня Сергій приїхав у відпустку, але вже наступного дня через погіршення стану здоров’я його госпіталізували. Понад місяць лікарі боролися за його життя, однак врятувати воїна не вдалося. Солдат, військовослужбовець взводу матеріального забезпечення військової частини А5242 Сергій Анатолійович Сидорук помер 5 квітня.
Міський голова Ігор Чайка зазначив, що Сергія пам’ятатимуть як добру, відповідальну та товариську людину з почуттям гумору.
Вічна пам’ять і шана захиснику.
Життя воїна обірвалося через наслідки війни — підірване здоров’я не вдалося відновити. Сергію було 47 років.
Він народився і виріс у Ковелі. Після закінчення школи №11 здобув професію електрика у Ковельському ПТУ №7. Працював за спеціальністю у малому приватному підприємстві «Інвестбуд», де зарекомендував себе як відповідальний фахівець.
У Сергія залишилися дві доньки від першого шлюбу — Анастасія та Тетяна, які нині проживають за кордоном. Рідні згадують його як турботливого батька, який завжди підтримував зв’язок із дітьми та цікавився їхнім життям.
Із дружиною Оксаною він був знайомий ще зі шкільних років — вони навчалися разом і жили поруч. У 2012 році їхні стосунки відновилися, і відтоді подружжя будувало спільне життя.
У травні 2024 року Сергія мобілізували до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання на Львівщині він служив стрільцем у 82-й окремій десантно-штурмовій Буковинській бригаді ДШВ ЗСУ.
У серпні того ж року під час виконання бойового завдання на Сумщині військовий зазнав важкого поранення. Після тривалого лікування у Києві та Білій Церкві його перевели до військової частини А5242 на Дніпропетровщині, де він займався забезпеченням підрозділу продуктами харчування.
Як розповіла дружина, чоловік часто телефонував, однак не вдавався у подробиці служби, щоб не хвилювати рідних. Після проходження реабілітації він вирішив узаконити їхні стосунки — подружжя офіційно одружилося.
21 березня Сергій приїхав у відпустку, але вже наступного дня через погіршення стану здоров’я його госпіталізували. Понад місяць лікарі боролися за його життя, однак врятувати воїна не вдалося. Солдат, військовослужбовець взводу матеріального забезпечення військової частини А5242 Сергій Анатолійович Сидорук помер 5 квітня.
Міський голова Ігор Чайка зазначив, що Сергія пам’ятатимуть як добру, відповідальну та товариську людину з почуттям гумору.
«Щирі співчуття татові Анатолію Васильовичу, дружині Оксані, донькам Анастасії та Тетяні, сестрі Наталії. Сил вам пережити цю непоправну втрату.Поховали Сергія Сидорука на Алеї Героїв міського кладовища.
А Сергій назавжди увійде в історію нашого міста і країни як воїн, Герой. Ми вдячні йому за захист, за те, що він зробив для кожного з нас», — звернувся Ігор Чайка до рідних воїна.
Вічна пам’ять і шана захиснику.
