Ковель зустрів з полону військового Максима Муху
У Ковелі зустріли військовослужбовця Максима Муху, який повернувся додому після півтора року перебування в російському полоні.
Захисник став на оборону України у квітні 2024 року та служив у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді. Під час виконання бойових завдань він отримав поранення, а наприкінці серпня потрапив у полон.
Увесь цей час рідні чекали на його повернення. Дружина Оксана розповідає, що після втрати зв’язку майже одразу побачила фото чоловіка серед полонених у соцмережах, а згодом — і коротке відео. Водночас писати листи вона не наважувалася, щоб не нашкодити.
На повернення Максима чекала велика родина — батьки, бабуся, два брати, дружина та діти. Син Матвій і донька Амелія, якій нині трохи більше року. Коли військовий потрапив у полон, він лише знав, що народиться донька. Після повернення вперше зміг обійняти дитину.
Сім’я активно шукала будь-яку інформацію про нього, брала участь в акціях на підтримку полонених у Ковелі та інших містах, зокрема у Запоріжжі.
5 березня цього року Максим повернувся в Україну в межах обміну полоненими. Як пригадує дружина, одне з перших його запитань після звільнення було: «Як там донечка?».
Нещодавно військовий відсвяткував 31-й день народження вже вдома. Попереду на нього чекає реабілітація та операція — лікарі мають видалити осколки, що залишилися після поранення.
Сьогодні захисника зустрічали ковельчани та земляки. Він народився у Ковелі, дитинство провів у Миляновичах, де навчався у школі, а останні вісім років знову проживає у місті.
На зустріч зібралося чимало людей — були обійми, слова підтримки та вдячності. Сам Максим зізнається: вистояти в полоні йому допомогла любов до родини та України.
Також він підійшов до символічної книги Надії, знайшов у ній своє фото і забрав його.
Повернення Максима — ще одне підтвердження того, що очікування має сенс. У громаді продовжують вірити у повернення всіх українських захисників, які досі залишаються в неволі.
Захисник став на оборону України у квітні 2024 року та служив у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді. Під час виконання бойових завдань він отримав поранення, а наприкінці серпня потрапив у полон.
Увесь цей час рідні чекали на його повернення. Дружина Оксана розповідає, що після втрати зв’язку майже одразу побачила фото чоловіка серед полонених у соцмережах, а згодом — і коротке відео. Водночас писати листи вона не наважувалася, щоб не нашкодити.
На повернення Максима чекала велика родина — батьки, бабуся, два брати, дружина та діти. Син Матвій і донька Амелія, якій нині трохи більше року. Коли військовий потрапив у полон, він лише знав, що народиться донька. Після повернення вперше зміг обійняти дитину.
Сім’я активно шукала будь-яку інформацію про нього, брала участь в акціях на підтримку полонених у Ковелі та інших містах, зокрема у Запоріжжі.
5 березня цього року Максим повернувся в Україну в межах обміну полоненими. Як пригадує дружина, одне з перших його запитань після звільнення було: «Як там донечка?».
Нещодавно військовий відсвяткував 31-й день народження вже вдома. Попереду на нього чекає реабілітація та операція — лікарі мають видалити осколки, що залишилися після поранення.
Сьогодні захисника зустрічали ковельчани та земляки. Він народився у Ковелі, дитинство провів у Миляновичах, де навчався у школі, а останні вісім років знову проживає у місті.
«Це справді особливі миті. Шлях до цього дня був непростим і довгим. Вітаємо тебе вдома, Максиме. Дякуємо за витримку, силу духу і вірність Україні», — сказала секретар міської ради Оксана Багнова.
На зустріч зібралося чимало людей — були обійми, слова підтримки та вдячності. Сам Максим зізнається: вистояти в полоні йому допомогла любов до родини та України.
Також він підійшов до символічної книги Надії, знайшов у ній своє фото і забрав його.
Повернення Максима — ще одне підтвердження того, що очікування має сенс. У громаді продовжують вірити у повернення всіх українських захисників, які досі залишаються в неволі.
