У Ковелі попрощалися із захисником України Андрієм Повхом
У Ковелі відбулося прощання із захисником України Андрієм Андрійовичем Повхом, який загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Вшанувати пам’ять воїна та провести його в останню земну дорогу прийшли рідні, друзі, побратими й мешканці громади. Чин похорону відбувся у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Андрій Повх народився і виріс у Ковелі. Навчався у школі №6, згодом — у Люблинецькій школі-інтернаті, а після цього здобув фах у професійно-технічному училищі №5. Працював у будівельній сфері, трудився у Ковелі та періодично їздив на роботу до Києва, постійно вдосконалюючи професійні навички.
За словами близьких, Андрій був доброю, відкритою та щирою людиною. Попри непросту долю — ранню втрату батька, а згодом матері та двох братів — він залишався людяним, завжди підтримував інших і ніколи не відмовляв тим, хто потребував допомоги.
Із майбутньою дружиною Анною він познайомився ще у шкільні роки. Згодом доля знову звела їх разом, і у 2017 році вони створили сім’ю. Андрій став опорою не лише для дружини, а й для її синів Дениса та Олександра, проводив із ними багато часу та радів сімейним моментам.
До лав Збройних сил України Андрія мобілізували 31 серпня 2024 року. Після проходження підготовки він вирушив на один із найскладніших напрямків фронту. Під час служби проявив себе як відповідальний і рішучий військовослужбовець, за що побратими дали йому позивний «Дрон».
Сестра Світлана згадує, що брат неодноразово говорив про складність служби, але був переконаний, що його місце — поруч із тими, хто захищає Україну, свою родину та близьких.
Під час останньої розмови 26 жовтня 2024 року Андрій сказав: «Йду на завдання. Не знаю, чи повернуся».
Напередодні виходу на бойові позиції він дізнався, що стане батьком. Дружина Анна повідомила про вагітність, і військовий із нетерпінням чекав на народження сина. Однак здійснити цю мрію йому не судилося.
Восени 2024 року зв'язок із захисником обірвався. Протягом двадцяти місяців рідні не припиняли пошуків і сподівалися, що він живий. Остаточно трагічну звістку підтвердили результати ДНК-експертизи.
Життя гранатометника 3-ї штурмової роти військової частини А4945, солдата Андрія Андрійовича Повха, обірвалося 4 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шахтарське Волноваського району Донецької області.
Андрій Повх народився і виріс у Ковелі. Навчався у школі №6, згодом — у Люблинецькій школі-інтернаті, а після цього здобув фах у професійно-технічному училищі №5. Працював у будівельній сфері, трудився у Ковелі та періодично їздив на роботу до Києва, постійно вдосконалюючи професійні навички.
За словами близьких, Андрій був доброю, відкритою та щирою людиною. Попри непросту долю — ранню втрату батька, а згодом матері та двох братів — він залишався людяним, завжди підтримував інших і ніколи не відмовляв тим, хто потребував допомоги.
Із майбутньою дружиною Анною він познайомився ще у шкільні роки. Згодом доля знову звела їх разом, і у 2017 році вони створили сім’ю. Андрій став опорою не лише для дружини, а й для її синів Дениса та Олександра, проводив із ними багато часу та радів сімейним моментам.
До лав Збройних сил України Андрія мобілізували 31 серпня 2024 року. Після проходження підготовки він вирушив на один із найскладніших напрямків фронту. Під час служби проявив себе як відповідальний і рішучий військовослужбовець, за що побратими дали йому позивний «Дрон».
Сестра Світлана згадує, що брат неодноразово говорив про складність служби, але був переконаний, що його місце — поруч із тими, хто захищає Україну, свою родину та близьких.
Під час останньої розмови 26 жовтня 2024 року Андрій сказав: «Йду на завдання. Не знаю, чи повернуся».
Напередодні виходу на бойові позиції він дізнався, що стане батьком. Дружина Анна повідомила про вагітність, і військовий із нетерпінням чекав на народження сина. Однак здійснити цю мрію йому не судилося.
Восени 2024 року зв'язок із захисником обірвався. Протягом двадцяти місяців рідні не припиняли пошуків і сподівалися, що він живий. Остаточно трагічну звістку підтвердили результати ДНК-експертизи.
Життя гранатометника 3-ї штурмової роти військової частини А4945, солдата Андрія Андрійовича Повха, обірвалося 4 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шахтарське Волноваського району Донецької області.
«Ми розділяємо ваш біль. Пам’ятатимемо Андрія як добру, щиру й працьовиту людину, яка любила свою родину, завжди була готова допомогти іншим і до останнього захищала Україну, – сказав міський голова Ігор Чайка, звертаючись до рідних та громади. – Висловлюємо щирі співчуття дружині Анні, синові Марку, Денису та Олександру, сестрі Світлані, брату Юрію, усім рідним і близьким захисника».Поховали Андрія Повха на Алеї Героїв міського кладовища. Захисникові назавжди залишилося 36 років. Світла пам’ять Герою.
