Ковель попрощався із Захисником України Віталієм Мартинюком
Ковельська громада попрощалася із Захисником України Віталієм Степановичем Мартинюком, який загинув під час виконання бойового завдання. Провести воїна в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, знайомі та жителі міста.
Віталій Мартинюк народився і виріс у Ковелі. Навчався у загальноосвітній школі №11, а також у Ковельській школі мистецтв, де ще з дитинства захопився музикою. Згодом здобував освіту у Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського на відділенні духових інструментів.
Любов до музики супроводжувала його впродовж усього життя. У 2004 році він став одним із тих, хто відкривав у Ковелі магазин музичних інструментів «До мажор». Пізніше змінив професію, однак позивний «Мажор» залишився з ним назавжди. Для рідних і друзів він був життєрадісною, доброзичливою людиною з гарним почуттям гумору.
Ще однією справжньою пристрастю Віталія були автомобілі. За спогадами близьких, свою першу машину він власноруч відремонтував і використовував для роботи в таксі. Пізніше багато років працював у сфері міжнародних вантажних перевезень в одній із транспортних компаній Польщі.
Після початку повномасштабного вторгнення росії Віталій без вагань повернувся до України та вступив до лав Ковельського батальйону територіальної оборони. 13 квітня 2022 року його мобілізували до військової частини А2042, а через два роки перевели до 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, де він виконував бойові завдання на Харківщині.
Прагнучи допомогти побратимам, Віталій запропонував продати сімейний бус і придбати для фронту пікап. Завдяки підтримці родини та друзів вдалося зібрати необхідні кошти й придбати автомобіль для військових.
Командир, сержант Олександр Буріс, згадував Віталія як висококваліфікованого військовослужбовця. За його словами, боєць досконало розумівся на техніці, міг швидко переобладнати автомобіль під бойові завдання, встановити РЕБ чи Starlink, упевнено діяв під час ворожих обстрілів і завжди знаходив вихід зі складних ситуацій. Побратими також цінували його за вміння підтримати інших і додати оптимізму навіть у найважчі моменти.
За сумлінну службу Віталія Мартинюка неодноразово відзначали нагородами Головнокомандувача Збройних Сил України та командування 14 окремої механізованої бригади.
Рідні розповідають, що Віталій завжди дбав про сім'ю. Розуміючи, як вони хвилюються, часто надсилав лише смайлик або коротке повідомлення, яке означало найголовніше — з ним усе гаразд.
Таке повідомлення близькі отримали й уранці 14 липня. Уже вдень стало відомо про його загибель.
Водій-електрик І радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї артилерійської розвідки військової частини А1008, рядовий Віталій Мартинюк загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка зазначив:
Поховали Віталія Мартинюка на Алеї Героїв міського кладовища.
Світлу пам'ять про Захисника зберігатимуть усі, хто його знав. Після звістки про загибель у соціальних мережах з'явилися десятки дописів зі словами вдячності, поваги та співчуття.
У Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського, випускником якого був Віталій, написали:
Віталій Мартинюк народився і виріс у Ковелі. Навчався у загальноосвітній школі №11, а також у Ковельській школі мистецтв, де ще з дитинства захопився музикою. Згодом здобував освіту у Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського на відділенні духових інструментів.
Любов до музики супроводжувала його впродовж усього життя. У 2004 році він став одним із тих, хто відкривав у Ковелі магазин музичних інструментів «До мажор». Пізніше змінив професію, однак позивний «Мажор» залишився з ним назавжди. Для рідних і друзів він був життєрадісною, доброзичливою людиною з гарним почуттям гумору.
Ще однією справжньою пристрастю Віталія були автомобілі. За спогадами близьких, свою першу машину він власноруч відремонтував і використовував для роботи в таксі. Пізніше багато років працював у сфері міжнародних вантажних перевезень в одній із транспортних компаній Польщі.
Після початку повномасштабного вторгнення росії Віталій без вагань повернувся до України та вступив до лав Ковельського батальйону територіальної оборони. 13 квітня 2022 року його мобілізували до військової частини А2042, а через два роки перевели до 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, де він виконував бойові завдання на Харківщині.
Прагнучи допомогти побратимам, Віталій запропонував продати сімейний бус і придбати для фронту пікап. Завдяки підтримці родини та друзів вдалося зібрати необхідні кошти й придбати автомобіль для військових.
Командир, сержант Олександр Буріс, згадував Віталія як висококваліфікованого військовослужбовця. За його словами, боєць досконало розумівся на техніці, міг швидко переобладнати автомобіль під бойові завдання, встановити РЕБ чи Starlink, упевнено діяв під час ворожих обстрілів і завжди знаходив вихід зі складних ситуацій. Побратими також цінували його за вміння підтримати інших і додати оптимізму навіть у найважчі моменти.
За сумлінну службу Віталія Мартинюка неодноразово відзначали нагородами Головнокомандувача Збройних Сил України та командування 14 окремої механізованої бригади.
Рідні розповідають, що Віталій завжди дбав про сім'ю. Розуміючи, як вони хвилюються, часто надсилав лише смайлик або коротке повідомлення, яке означало найголовніше — з ним усе гаразд.
Таке повідомлення близькі отримали й уранці 14 липня. Уже вдень стало відомо про його загибель.
Водій-електрик І радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї артилерійської розвідки військової частини А1008, рядовий Віталій Мартинюк загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка зазначив:
«За кілька місяців Віталію мало б виповнитись 50 років. Але його життєвий шлях, на жаль, обірвала війна. Дякуємо воїну за його громадянську позицію, мужність і відвагу. Він ні хвилини не вагався — повернувся з-за кордону до рідного міста і з перших днів повномасштабної війни став на захист України. Але ця страшна війна безжально забирає найкращих. Вона руйнує українські родини, залишає дітей без батьків, а батьків — без дітей. Та вона не здатна забрати пам’ять і вдячність».Від імені громади міський голова висловив співчуття матері Марії Едуардівні, дружині Тетяні, доньці Вікторії, синові Юрію, сестрі Руслані, усім рідним і близьким загиблого.
Поховали Віталія Мартинюка на Алеї Героїв міського кладовища.
Світлу пам'ять про Захисника зберігатимуть усі, хто його знав. Після звістки про загибель у соціальних мережах з'явилися десятки дописів зі словами вдячності, поваги та співчуття.
У Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського, випускником якого був Віталій, написали:
«Світлий, талановитий та щирий… Таким Віталій Мартинюк, випускник духового відділу 1995 р., назавжди залишиться у стінах училища. Він творив красу, а віддав найдорожче — своє життя за мирне небо над рідною землею... Герої не вмирають, вони стають небесним ансамблем! Вічна пам’ять Герою!!!»Теплими словами згадали свого колегу й працівники магазину музичних інструментів «До Мажор»:
«Боронячи Україну, не стало нашого близького Друга, Музиканта, Колеги, з яким відкривали двері музичного магазину! Він був не лише колегою, а й гідним товаришем, життєрадісною Людиною, в якого були плани на майбутнє… Багато чому можна було навчитися у нього! Дуже шкода, що такі люди рано йдуть з життя… Віталька, назавжди в наших серцях! Памʼятаємо, любимо, сумуємо… Співчуття родині та всім близьким!»
