У Ковелі вшанували пам’ять українських Захисників, які загинули в російському полоні
У Ковелі біля пам’ятника «Борцям за волю України» відбувся пам’ятний захід до Дня вшанування Захисників і Захисниць України, страчених, закатованих та загиблих у полоні. Вшанувати їхню пам’ять зібралися родини військовополонених, представники влади, військовослужбовці, духовенство та жителі громади.
Під час заходу згадали одну з найтрагічніших сторінок російсько-української війни — теракт в Оленівці. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року росія здійснила напад на колонію, де утримували українських військовополонених, серед яких були оборонці Маріуполя та «Азовсталі». Тоді загинули 53 українські воїни, ще понад 130 отримали поранення.
Війна торкнулася й Ковельської громади. Серед її жителів є ті, кому не судилося повернутися з російського полону.
Одним із них був ковельчанин Павло Шайтан. Після початку повномасштабного вторгнення він повернувся з-за кордону, щоб захищати Україну. Спочатку разом з іншими ковельчанами патрулював місто та охороняв об’єкти критичної інфраструктури, а згодом добровольцем вирушив на фронт. 16 квітня 2022 року Павло потрапив у полон, а вже 28 квітня загинув у неволі. Його тіло повернули в Україну лише 26 грудня 2023 року. До останнього рідні сподівалися, що він живий.
Під час заходу також згадали Юрія Лобашова — старшого солдата, радіотелефоніста 1-го стрілецького взводу військової частини А7086. У травні 2022 року він потрапив у полон. Понад півтора року близькі чекали на його повернення. Коли з'явилася надія на обмін, 24 січня 2024 року над Бєлгородською областю був збитий російський літак Іл-76, на борту якого, за повідомленнями, перебували українські військовополонені. Юрій трагічно загинув.
Міський голова Ігор Чайка у своєму виступі наголосив, що громада схиляє голови перед пам’яттю українських Захисників, які загинули в російській неволі, та водночас не припиняє думати про тих, хто й досі перебуває у полоні. Він підкреслив, що всі українські військовополонені мають повернутися додому, а злочини, вчинені проти них, повинні отримати належну правову оцінку.
На завершення учасники заходу поклали квіти до підніжжя пам’ятника «Борцям за волю України», вшанували загиблих хвилиною мовчання та спільною молитвою.
Під час заходу згадали одну з найтрагічніших сторінок російсько-української війни — теракт в Оленівці. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року росія здійснила напад на колонію, де утримували українських військовополонених, серед яких були оборонці Маріуполя та «Азовсталі». Тоді загинули 53 українські воїни, ще понад 130 отримали поранення.
Війна торкнулася й Ковельської громади. Серед її жителів є ті, кому не судилося повернутися з російського полону.
Одним із них був ковельчанин Павло Шайтан. Після початку повномасштабного вторгнення він повернувся з-за кордону, щоб захищати Україну. Спочатку разом з іншими ковельчанами патрулював місто та охороняв об’єкти критичної інфраструктури, а згодом добровольцем вирушив на фронт. 16 квітня 2022 року Павло потрапив у полон, а вже 28 квітня загинув у неволі. Його тіло повернули в Україну лише 26 грудня 2023 року. До останнього рідні сподівалися, що він живий.
Під час заходу також згадали Юрія Лобашова — старшого солдата, радіотелефоніста 1-го стрілецького взводу військової частини А7086. У травні 2022 року він потрапив у полон. Понад півтора року близькі чекали на його повернення. Коли з'явилася надія на обмін, 24 січня 2024 року над Бєлгородською областю був збитий російський літак Іл-76, на борту якого, за повідомленнями, перебували українські військовополонені. Юрій трагічно загинув.
Міський голова Ігор Чайка у своєму виступі наголосив, що громада схиляє голови перед пам’яттю українських Захисників, які загинули в російській неволі, та водночас не припиняє думати про тих, хто й досі перебуває у полоні. Він підкреслив, що всі українські військовополонені мають повернутися додому, а злочини, вчинені проти них, повинні отримати належну правову оцінку.
На завершення учасники заходу поклали квіти до підніжжя пам’ятника «Борцям за волю України», вшанували загиблих хвилиною мовчання та спільною молитвою.
